Коли молимося за спочилу людину, просячи Господа упокоїти її душу у Своїх Небесних оселях, то зазвичай перед ім’ям цієї людини вживаємо слово «приснопам՚ятний» або «приснопам՚ятна», що означає «той або та, кого пам’ятають завжди». Про це розповіли в ПЦУ.
Присно – це застаріле урочисте слово, що відтворює слово з давньословʼянської мови, яке використовується на позначення чогось, що триває вічно, безперервно, завжди. Це слово (окремо або у поєднанні з іншими) доволі часто зустрічаємо у церковному вжитку.
Так, Пресвяту Богородицю, Діву Марію ми називаємо Приснодівою – адже Вона назавжди зберегла свою незайманість і навічно є Дівою. Приснославні – ті, хто оповиті славою назавжди, присноблаженні – ті, хто досягли вічного блаженства.
Значно рідше зараз можна почути це слово окремо, а не як складову іншого визначення. У звичайному завершенні багатьох молитов «Нині, і присно, і на віки віків» «присно» означає назажди, протягом всього часу. Тому в сучасних перекладах ми використовуємо більш поширену форму: «Нині, і повсякчас, і на віки віків».
За традицією, коли ми молимося за померлого або подаємо записки «За упокій», то вживаємо слово «приснопам’ятний» в особливі дні його земного життя: в день народження, день смерті або в день іменин (день пам’яті його небесного покровителя). Так ми підкреслюємо урочистість, повагу, нашу молитву і особливе поминання спочилого. Якщо ж поминаємо людину, яка померла нещодавно, то зазвичай вживаємо слово «новопреставлений» (від дня смерті до виповнення 40 днів).
