Кореспонденти hromadske відвідали Усть-Путилу на Буковині, щоб розібратися в конфлікті за храм між вірянами ПЦУ та УПЦ МП.
Як йдеться в репортажі, ночі 22 травня прихильники УПЦ МП взяли штурмом храм. У ньому напередодні всередині зачинилися прихильники Православної Церкви України, які переконували, що майнові права на церкву тепер у них. Пан Микола, парафіянин ПЦУ, який теж перебував усередині, отримав ломом у перенісся від парафіянина УПЦ МП.
«Якби ви виділи той жах. Як ми стоїмо в церкві у темряві, а до нас крізь двері пробиваються сокири. Як священники зсередини тримали двері руками, а сокири — їм межи руки. Мені двометровий лом прилетів і відключив мене повністю», — переповідає нічні події чоловік.
Тієї ночі прихильники УПЦ МП фізично храм собі повернули й тепер проводять там цілодобове чергування та щоденне молитовне стояння. Але в ПЦУ здаватися не збираються.
У Чернівецькій області кількість релігійних громад Української православної церкви МП наразі перевищує кількість парафій Православної церкви України, створеної в грудні 2018 року після отримання Томоса про автокефалію. УПЦ МП наразі має неповні чотири сотні громад, а ПЦУ — менш як триста.
Але з початку 2025 року процес переходів парафій пожвавився. За підрахунками священника ПЦУ Романа Грищука, із січня до кінця травня голосування за перехід у ПЦУ відбулось у 37 релігійних громадах (для порівняння: у 2024 році відбулося 7 переходів, а у 2023-му — 12).
Проте такі голосування — це лише частина процесу. Найважче — фізично зайти до храму. Для розуміння: з усіх 37 громад на Буковині, де цього року відбулися голосування, лише один настоятель парафії УПЦ МП погодився перейти на бік ПЦУ. Решта — до останнього боронять храм від, на їхню думку, «рейдерів», «бойовиків» і «розкольників».
Тож новоутворені парафії ПЦУ спочатку оформлюють документи на храм у державних органах, а вже тоді з ними пробують зайти фізично до храму.
На Буковині неодноразово такі спроби завершувалися сутичками.
Міжконфесійний розкол у селі стався 2022 року після початку повномасштабної війни. Коли частина вірян категорично була не згодна далі відвідувати церкву, де служби проводять зросійщеною старослов’янською мовою, і створила свою автономну релігійну громаду ПЦУ.
«Свідомі люди розуміють, що робиться в Україні, з ким ведеться війна та як на це впливає церква. Так, вони відкрито не агітують за москву, але водночас вони не кажуть правди, що вони таки юридично й канонічно пов’язані з москвою», — пояснює hromadske свою позицію житель Усть-Путили Микола Савчук.
Свої богослужіння прихильники ПЦУ проводили на цвинтарі біля каплички, яку було збудовано 10 років тому. Цієї зими поряд установили намет, щоб не замерзнути під час літургій.
Він каже, що односельці ще сподівалися на ухвалений у серпні 2024 року закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних із росією. Мовляв, той простимулював би парафію Параскеви таки перейти до ПЦУ.
Зрозумівши, що ніяких змін не відбувається, врешті на початку лютого 2025 року частина усть-путилівців провела в центрі села збори. Сто два голоси вони нарахували за вихід місцевої парафії з УПЦ МП. Варто зауважити, що в селі мешкають разом із дітьми до 600 мешканців, а опоненти в цьому голосуванні участі не брали. Вони зібралися поруч, перекрикуючи зібрання.
Вже через два місяці новоутворена релігійна громада ПЦУ отримала державну реєстрацію та майнові права на будівлі храму й користування землею.
«Коли ми отримали документи, то був Великодній піст, тому ми вирішили їх не турбувати. Вже після свят пішли делегацією до священника просити, щоб він добровільно віддав ключі від храму. Він відмовився. Потім до нього ходили представники правоохоронних органів, але і їм ключів він не віддав», — розповідає хронологію подій Савчук.
Далі парафіяни ПЦУ вирішили діяти самостійно.
«Вранці 21 травня в супроводі поліції вісім чоловіків, включно з двома священниками, пішли до храму. Зрізали навісний замок на брамі й акуратно відчинили замок на зовнішніх дверях церкви. Майно церкви ніхто не пошкодив. Зачинилися зсередини й молилися», — переповідає Савчук.
У відповідь одразу до Усть-Путили з’їхалися прихильники УПЦ МП із сусідніх сіл. Цілий день під храмом лунали словесні суперечки й вигуки «Ми проти ПЦУ!» та «Геть ПЦУ!».
«Зараз в усіх мозги будуть там!», — на одному з відео того дня кричав чоловік під церквою, вимахуючи гранатою в руках. Цим чоловіком виявився парафіянин УПЦ МП — колишній голова Путильської райдержадміністрації Степан Мурга.
О пів на другу годину ночі почали штурмувати храм, всередині залишалися прихильники ПЦУ.
«Сокирами ламали, довбали ломами вхідні сторічні двері до церкви протягом 25 хвилин. І це в присутності поліції!» — переказує нічні події Савчук. Він надіється, що поліція, зафіксувавши все на камеру, проведе розслідування й покарає учасників штурму. І вже тоді, ймовірно, парафіянам ПЦУ повторно вдасться зайти до храму.
Серед тих, хто був всередині, — постраждалий Микола Штефуряк разом із сином, ветераном російсько-української війни.
«Мій син воював у Покровську, Вовчанську, а піп потім йому насмілився сказати: “А чого ти не на фронті, а тут?”. Це хіба священник? То московський піп!» — каже Штефуряк.
«Ніколи, ніколи наші предки так не молилися: “Господі памілуй, Господі спасі”. Це все російська мова, а не церковнослов’янська. Мої діди, вуйки, тітки святкували Різдво не 7 січня, а 25 грудня», — доводить Штефуряк думку про штучно навʼязану радянською владою конфесію на Гуцульщині.
Микола Савчук переконаний, що в селі із часом не залишиться поборників УПЦ МП. І що зараз їх частина просто залякана священником.
