В Ужоцьку церкву на Закарпатті, внесену до списку ЮНЕСКО, громада РПЦ в Україні не пускає туристів та істориків.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Ця дерев’яна церква унікальна своєю бойківською архітектурною формою, відома загалу зі світлин та картин класиків (зокрема, Бокшай малював її кілька разів), про неї чимало написали дослідники. Зустрівши десь ці описи, ви одразу ж захочете цю церкву побачити і якось ви таки виберетеся в поїздку в село Ужок на Великоберезнянщині.
Зазвичай у будь-яку стару дерев’яну сільську церкву в Україні можна потрапити: десь – просто приїхати, знайти в селі пароха чи паламаря, попросити відкрити і зайти, в інших селах на дверях є телефони священника чи доглядальниці церкви, дзвоніть — вам відкриють, якщо навіть наперед не домовлялися.
Але все це – не про Ужок. Тут вас не те що в церкву не пустять, а навіть на її територію. Це ми відчули, приїхавши до Ужка минулого тижня з метою зробити репортаж про унікальний храм. Так щодня трапляється і з гідами, які везуть в Ужок туристів з цілої країни та з-за кордону, і так через відверто необдумані дії представників місцевої громади люди не можуть долучитися і до благодаті, й до історії.
“Наскільки мені відомо, громада закріпила храм і передала ключі голові церковної “десятки“, чоловік працює вахтово, тому часто ключі – в його жінки. Саме вона, як правило, відмовляє відвідувачам, все одно, хто це — турист, паломник чи голова комісії з департаменту культури Закарпатської ОДА. Бо мовляв, церква — не музей, тому офіційно приходити можна тільки на православні свята й у неділю. А в інші дні нема спеціальної людини, яка би витрачала свій час на те, аби відкрити храм на бажання заїжджого”, – розповів очільник Великоберезнянської райради.
Чиновники хочуть запропонувати громаді найняти таку людину, адже туристи, які хочуть відвідувати церкву, згодні платити за вхід кошти. Проте комунікація з громадою не налагоджується.
Виявляється, ця ситуація з доступом до Ужоцької церкви зайшла в тупик близько року тому. Ігор Губіліт, директор туроператора “Відвідай” ще в листопаді 2018 року писав із цього приводу запити до Закарпатської ОДА, Ужоцької сільради, Мукачівської православної єпархії та навіть до Мінкультури. Усі відомства надали відписки, але проблема не вирішилася, навпаки, – дійшло до того, що навіть у неділю туристів, які зайшли в церкву поставити свічки, можуть насварити й виставити за двері.
Своєю чергою у Мукачівській єпархії РПЦвУ громаду захищають. Зокрема, наголосили, що у громади не запитували, коли вносили церкву до списку ЮНЕСКО, і грошей на її утримання громада нібито в очі не бачила.
“Відмітимо найголовніше: церква в Ужку є не законсервована та музеєфікована споруда, а діючий храм, у якому постійно священнослужителями звершуються статутні богослужіння та всі необхідні для потреб людей таїнства Церкви Христової. Тому, відвідування храму логічно є обмеженим і залежним від відповідного графіку. Це є прерогативою будь-якого храму, а тим більше – такого статусного”, – заявив голова інформаційного відділу Мукачівської Православної єпархії протоієрей Олександр Монич.
Водночас чиновники пояснили, що гроші на ремонт храму неможливо виділити, оскільки громада не підписує з департаментом договір про охорону культурної спадщини і взагалі не йде на будь-який контакт.
“Ми два тижні тому були в Ужку — комісія з охорони культурної спадщини у складі керівництва профільних департаментів ОДА, голови Великоберезнянської РДА та райради, голова сільради Ужка. Ми були біля храму, до нас не долучився ніхто з громади, згодом сільський голова телефонував ключникам храму, але на наше прохання відчинити храм не відреагували”, – розповіла Ілдико Молнар, начальниця управління охорони культурної спадщини Закарпатської ОДА.
Чиновниця запевняє, що в ОДА ініціюватимуть найближчим часом наступну зустріч, адже громада має щодо цього храму не тільки права, а й обов’язки, а там — купа порушень з боку охорони культурної спадщини.
“Там, наприклад, дзвіниця була покрита бляхою, бо протікала — ми зараз маємо кошти на перекриття дзвіниці шинґлами (покрівельний матеріал із дерева, – ред.), але не можемо виділити їх на об’єкт, бо не підписаний договір із громадою. А тим часом дерево під бляхою гниє, тож пам’ятка псується і відповідальність за це – на власнику. Як мінімум, кримінальна відповідальність за невиконання нормативних актів”, – акцентувала Ілдико Молнар.
Управління Мукачівської єпархії своєю чергою задекларувало готовність “до будь-якого конструктивного діалогу зі всіма без винятку інстанціями”, тож є надія на позитивне вирішення ситуації.
