Здавна існує традиція подавати записки у храмах з іменами тих, за кого ми хочемо, щоби помолилася Церква. Адже знаємо, що церковна молитва, як молитва спільноти, має особливу силу.
Як правильно це зробити – пояснили в ПЦУ.
Записки «За упокій» подають за тих людей, які вже завершили свій земний шлях, але продовжують жити у вічності у Бога, а також в нашій пам’яті, в нашому серці. Вписуючи імена померлих, згадуйте їх зі щирим побажанням їм блага, намагаючись пригадати того, чиє ім’я ви вписуєте, – це теж ваше молитовне прохання за них.
У храмі на богослужінні поминають тільки охрещених людей – членів Церкви. За інших спочилих, які до Церкви не належали, можна звершувати особисте молитовне поминання у приватній молитві.
Записки можна подавати не лише за найближчих родичів, а й за весь свій рід, за друзів, знайомих, колег, духовних наставників – всіх, хто зробив нам добро в цьому земному житті, допоміг, навчив. За тих, кому ми хочемо віддячити молитвою.
В записках «За упокій» зазначте повне ім’я спочилого у родовому відмінку, дане людині при хрещенні. Якщо ви його не знаєте – вказуйте те, яке відоме вам. Наприклад: за упокій (кого?): Ірини, Володимира, Івана, Олени. Не треба вказувати прізвища, по батькові, звання, титули, ступінь споріднення тощо.
Перед іменами спочилих у записках можна також відзначити: «новопреставленого» (від дня смерті до виповнення 40 днів), «приснопам’ятного» (в день смерті чи день іменин спочилого), «вбитого» – того, хто загинув насильницькою смертю (наприклад: за упокій убитого Богдана). Також зазвичай окремо вказують воїнів, які віддали своє життя, захищаючи Батьківщину від ворогів: «воїна Петра, воїна Андрія» тощо.
Дитина до 7 років в записці згадується як немовля: за упокій немовляти Івана. Діти від 7 до 14 років – отрок або отроковиця (за упокій отроковиці Марії).
Бажано записки до храмів подавати заздалегідь, до початку богослужіння. У багатьох наших храмах також є можливість подавати записки онлайн.
