Папа Римський Франциск під час зустрічі з єпископами УГКЦ наголосив, що молиться за Україну, яка “вже тривалий час переживає важку та делікатну ситуацію, вже понад п’ять років вона поранена конфліктом, який багато-хто називає “гібридним”, що складається з воєнних дій… конфліктом, обтяженим пропагандистськими фальсифікаціями та різнорідними маніпуляціями, як також спробами втягнути релігійний аспект”.
“Ношу вас у своєму серці та молюся за вас, дорогі браття українці. І звіряюся вам, що іноді, роблю це за допомогою молитов, які пам’ятаю і яких навчився від владики Стефана Чміля, тодішнього священника-салезіянина; він навчив їх мене, дванадцятирічного, 1949 року, і в нього я навчився прислуговувати під час Божественної Літургії, молячись з ним тричі на тиждень. Дякую вам за вашу вірність Господеві та Наступникові святого Петра, за яку протягом історії часто довелося заплатити високу ціну”, – промовив Понтифік і повідомив, що зі зворушенням прочитав книгу “Переслідувані за правду: українські греко-католики в умовах тоталітарних режимів XX ст”.
Папа підтвердив, що кожного ранку та кожного вечора молиться до ікони Богородиці, яку Блаженніший Святослав подарував йому, від’їжджаючи з Буенос-Айреса.
Папа акцентував на тому, що головним завданням Церкви у ситуаціях, викликаних конфліктами, є давати свідчення християнської надії. Понтифік закликав УГКЦ бути місцем, в якому черпається надія, де знаходять завжди відчинені двері, де отримують розраду й заохочення.
Він згадав про те, як 2016 року організував гуманітарну ініціативу, щоб надати допомогу тим, хто найбільш безпосередньо постраждав від конфлікту: “Прагну, аби за цією першою ініціативою, яка вже в основному завершилася, слідували інші спеціальні проекти. Вже під час цієї зустрічі буде надано деяку інформацію”, – сказав Папа.
Також Понтифік говорив про устрій УГКЦ та її співіснування з іншими Церквами: “Як східна католицька Церква, ви вже у своєму канонічному правопорядку маєте чітке синодальне вираження, що передбачає часті й періодичні зібрання синоду єпископів. Синодальність оживляють три аспекти. Насамперед, слухання: прислухатися до досвіду й порад співбратів єпископів і пресвітерів. Другий аспект – співвідповідальність. Третій аспект – означає також залучення мирян: як повноправних членів Церкви. Синодальність веде також до розширення горизонтів, до життя багатством власної традиції всередині вселенської Церкви, до черпання користі з добрих стосунків з іншими обрядами… до встановлення плідних взаємин з іншими помісними Церквами, як також з дикастеріями Римської Курії”.
Папа переконаний, що єдність у Церкві буде настільки пліднішою, наскільки дієвими будуть порозуміння та єдність між Апостольською Столицею та місцевими Церквами: “Це не повинно призводити до зменшення усвідомлення власної автентичності й оригінальності” (Orientale lumen, 21), але формувати її всередині нашої католицької ідентичності, тобто, вселенської ідентичності”, – наголосив Папа Франциск.
