На сторінці ПЦУ у Facebook опубліковане послання вірянам, в якому священнослужителі пояснюють, що таке гріх, зазначаючи, що всі життєві нещастя людини походять саме від гріха.
Що ж таке гріх? В перекладі з грецької слово “ἁμαρτία” буквально означає “невлучення в ціль, промах, помилка”. Тобто, фактично, гріх і є тим хибним проявом людських можливостей, який не відповідає меті існування людини, суперечить її призначенню як творіння Божого. Адже людина, що була створена за образом Божим і яка наділена розумною душею, мусить шукати Мету, Причину і Джерело свого існування, тобто – прагнути богопізнання, досконалості та єднання з Господом.
Звідки взявся гріх? Вичерпну відповідь щодо цього дає нам Священне Писання. Там знаходимо, що гріх свій початок мав у сферах ангельських: “Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив” (1 Ін. 3: 8). А в людський рід гріх увійшов через падіння наших прародичів, які не встояли від спокуси диявола, про що читаємо в книзі Буття, а також у Другому посланні апостола Павла до коринф’ян: “… змій хитрістю обманув Єву” (2 Кор. 11: 3). Внаслідок гріха відбулося розірвання єдності: людини з Богом, людини з людиною та в самій природі людини.
Чим небезпечний гріх? Тим, що він порушує, ослаблює, розриває, руйнує добро і любов, стосунки людини з Богом. Гріх несе з собою три ілюзії: ілюзію свободи, ілюзію знання та ілюзію задоволення. Грішникам помилково здається, що вони не зв’язані ніякими правилами, що вони самі краще знають, що робити, але вони не бачать того, що вже стали рабами гріха, який повністю поневолив їхню душу. Задоволення від гріха – це найпідступніша приманка диявола, адже вона дає тимчасове вдоволення і лише спокушає повторювати і поглиблювати падіння людини. Все зло гріха ми найкраще пізнаємо за його наслідками. А воно може проявлятися не лише діями, а й бездіяльністю, а також словами, думками, почуттями, намірами, бажаннями.
Як можна попередити гріх? У цьому допоможе знання усіх етапів розвитку гріха: від думки до дії. Ця послідовність етапів розвитку гріха була розроблена практично одночасно в IV столітті на Сході аввою Євагрієм Понтійським та на Заході преподобним Іоаном Касіаном Римлянином.
1️⃣ Прилог, спокуса (звершується на рівні думки та ще не є гріхом. Наприклад: приходить думка, що людина змучилась, і в цей вечір буде важко помолитися перед сном).
2️⃣ Здруження (затримування та обдумування тієї думки, яка прийшла до нашої свідомості. Наприклад: обдумування, що нічого не станеться, якщо один вечір не помолитися і лягти раніше спати).
3️⃣ Насолода (здебільшого не тілесна, а духовна, коли полониться серце. Наприклад: погодження з помислом і насолода думкою, що таки приємно буде солодко заснути).
4️⃣ Полон (на цьому етапі гріхопадіння додаються зусилля волі та допомагають почуття, породжуючи ілюзорний світ, цілком протилежний Божому світу. Наприклад: невпинне бажання не молитися і насолодитися сном).
5️⃣ Рішучість (рішення реалізувати помисел, на цьому етапі вже відбувається внутрішнє падіння. Наприклад: остаточне рішення не молитися в цей вечір та йти спати).
6️⃣ Вчинення самого гріха (певна конкретна гріховна дія, що звершується людиною. Наприклад: все-таки не помолився, а до того ще й перед сном посварився з рідними…).
Тож, перш, ніж щось вчинити, потрібно проаналізувати це й пам’ятати: найлегше відкинути гріховні помисли і не згрішити на першому етапі, коли гріховна думка починає тільки зароджуватись, наголосили у ПЦУ.
