Науковий співробітник Інституту історії України НАН України Олександр Алфьоров пропонує увічнити пам’ять болгарського архієпископа Йосифа (Сокольського), одного з діячів автокефального болгарського руху 19 століття, якого російська влада викрала з Болгарії та привезла на заслання на околиці Києва, в район Мишоловки (Голосіївський район), що відтоді отримав назви “Болгарське”, “Хутір Болгарський”, “Болгарські городи”.
Олександр Алфьоров нагадує, що від дня смерті архієпископа Йосифа пройшло 140 років, тому варто відзначити видатного діяча Церкви пам’ятним хрестом на “Болгарському”, передає “Релігія в Україні”.
Болгарський архієпископ Йосиф (Сокольський)
У дописі на Facebook 1 жовтня науковець пише:
“1863 року тут побудували спеціальний двір (хутір) для видатного діяча Болгарської Церкви – архієпископа Йосифа Сокольського. На той час болгарська аристократія розпочала боротьбу за незалежність своєї Православної Церкви. Проте Патріарха Константинопольського контролювали турки, які не бажали унезалежнення православних болгар. Тоді серед болгарських аристократів виникла думка – утворити Греко-Католицьку Церкву – тобто визнати зверхність Папи Римського. Цю ідею підтримав і Йосиф Сокольський. Для цього болгарська делегація відправилась у Рим, де в Сикстинській капеллі Папа Римський Пій ІХ рукопоклав Йосифа Сокольського у архієпископи Греко-Католицької Болгарської Церкви.
Але… уряд російської імперії розпочав панікувати – якщо болгари отримають свою Церкву і не православну, а греко-католицьку, то тоді росіяни не зможуть впливати на болгарські православні кола! За наказом імператора Сокальського викрали та привезли до Києво-Печерської Лаври. Проте знаходження в Лаврі Голови Греко-Католицької Церкви Болгарії не могло подобатись. Звідси його переселили у “нову резиденцію” на землі Лаври – на околицю нашої Мишаловки. Архієпископу дозволили висадити тут і виноградник та невеличкий сад, у чому йому допомагав болгарин, який перед тим довгий час мешкав у Києві.
Після польського повстання 1863 року у росіян стався конфлікт з Католицькою Церквою і всіх католиків виселили. Через це на багатьох землях не залишилось священників. Сокальського відправили у Холм, де він у 1873-1874 рр. висвятив 72 греко-католицьких священники.
Живучи на Мишаловці Йосиф Сокольський неодноразово подавав прохання царю, щоби його відпустили в Болгарію. Проте російська влада ігнорувала ці прохання. До кінця свого життя владика Йосиф, живучи у нас, залишався архієпископом (тобто) керівником Болгарської Греко-Католицької Церкви. Помер 30 вересня 1879 року. Очевидно і похований був Владика на нашій землі”.
Як зазначає Олександр Алфьоров, “урочище Болгарське – унікальне історичне місце, яке пов’язує Україну з історією боротьби Болгарії за свою Церкву. Постать керівника Болгарської Церкви, що мешкав у нас 16 років – непересічна сторінка історії Мишаловки, Києва та України”.
