Митрополит Пірейський Серафим, який, попри свою палку проросійськість, співслужив з архієпископом Афінським Ієронімом та перебував в алтарі під час поминання імені Предстоятеля ПЦУ Епіфанія, написав свої пояснення щодо “інциденту”.
Текст листа опублікувало видання VIMA ORTHODOXIAS. Переважна частина листа – перелік канонічних заслуг митрополита та його дій на підтримку “канонічного православ’я”, передає Сerkvarium. Крім того, він ще раз нагадує, що єдиним канонічним єпископом в Україні вважає митрополита Онуфрія.
Проте в листі є деякі моменти, на які важливо звернути увагу. Митрополит Серафим рішуче відкидає канонічність відновлення в сані Філарета (Денисенка) та Макарія (Малетича), але нижче зауважує, що Вселенський престол має канонічне право “в’язати та вирішувати”. Тому його рішення подібного роду не можуть бути скасовані ніким, окрім Вселенського собору.
Крім того, Серафим вважає українську проблему не еклезіологічною, а адміністративною.
Наостанок Серафим заявляє, що не має повноважень нав’язувати свою думку архієпископу Афінському і не збирається розривати з ним спілкування.
Для розуміння позиції Пірейського митрополита Cerkvarium наводить його висловлювання в повному контексті.
“Високопреосвященніший Митрополит Пірейський в якості єдиного канонічного митрополита Київського визнає Високопреосвященнішого митрополита Київського Онуфрія та його синод і розглядає акти прийняття апеляцій позбавленого сану і підданого анафемі ченця Філарета Денисенка і позбавленого сану пресвітера Миколая-Макарія Малетича канонічно недійсними, тому що Святий і Священний Синод їх розглянув і судив без канонічної юрисдикції та компетенції, і отже (Філарет та Макарій – ред.) визнані недійсним чином і, отже як це ясно недійсними є наступні акти визнання хіротоній, які здійснили згадані позбавлені сану, і безумовно недійсне скликання так званого “Об’єднаного Собору”, який складався з мирських людей, які знаходяться в розколі і парасінагозі, тому що Денисенко створив розкол як єпископ позбавлений сану, а Малетич – парасінагогу як позбавлений сану пресвітера, і, звичайно, недійсним є надання Автокефалії згаданим мирянам.
За нашим канонічним правом вищевказані дії, з одного боку, є недійсними, тому що вони були прийняті без юрисдикції, але, з іншого боку, вони не є неіснуючими, бо Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату безумовно є хранителем Божественної Благодаті, має дане Богом канонічне право “в’язати та вирішувати” відповідно до умов Божественних і Священних Канонов, і будь-які його неканонічні рішення в цьому випадку не можуть скасовуватися з доброї волі будь-якого незгодного і стурбованого віруючого, але канонічним органом, визначеним Божественними і Священними Канонами, тобто Всеправославним (Вселенським) Собором, який повинен бути скликаний.
Це успішно висловив, але без юридичної повноти, кажучи про “ущербну реабілітацію” вищезгаданих і визнання їх рукопокладень, Бл. Архієпископ Албанії Анастасій.
Високопреосвященнійший Митрополит Пірейський публічно продемонстрував, що це питання, незважаючи на свою очевидну геополітичну і геостратегічну причетність, за яку безумовно відповідальні наші російські брати, які “передали” обов’язок підтримки Поважного Вселенського Патріархату, Першопрестольного відповідно до Священних канонів Православної Церкви, що знаходиться у фашистській ісламській Туреччині, євроатлантистам, являє собою проблему адміністративного характеру, тому що вона відноситься не до догматів Віри, а до управління Церквою і може з одного боку, як було зазначено в проханні про скликання Всеправославного Собору, невірна еклезіологія про ймовірне існування всесвітнього першенствуючого поза Вселенським Собором, але це питання оцінюється не на основі сприйняття, а на адміністративній природі питання.
На закінчення Високопреосвященнійший Митрополит Пірейський не мав абсолютно ніяких повноважень нав’язати Блаженнішому Архієпископу Афінському свою думку, як природно і розірвати своє спілкування з Ним”.
Як зауважує видання, Пірейському митрополиту взагалі притаманні подібні непослідовності. Так, у 2018 році він заявляв, що Україна є канонічною територією Вселенського Патріархату.
