Греко- і римо-католики Одеси продовжують відчувати дискримінацію з боку міської влади.
Про це йдеться у нещодавно опублікованому звіті Державного департаменту США про свободу віросповідання в Україні за 2019 рік, передає “Думська”.
Автори документа зазначають, що представники Української Греко-Католицької Церкви неодноразово скаржилися на мерію Одеси, яка багато років відмовляє цій релігійній організації у виділенні землі для будівництва повноцінного храму.
Мерія навіть не приховує, що прислухається до думки Одеської єпархії РПЦвУ (УПЦ МП), яка називає боязкі прохання греко-католиків “здійсненням агресивної експансії уніатства”.
Кілька років тому у інтерв’ю Предстоятель УГКЦ Святослав Шевчук охарактеризував відносини своєї Церкви з одеською владою так:
“Якщо мова йде про сприйняття нашої громади або про ставлення до неї, то я б сказав, що сьогодні в Україні саме в Одесі вона найбільш дискримінова. Ми досі не можемо домогтися права мати власний храм. Ви бачили наш кафедральний собор – це маленьке напівпідвальне приміщення. За всі роки існування спочатку Одесько-Кримського, потім Одеського екзархату ніяких зрушень не відбулося. Тому я думаю, що ситуація з греко-католиками в Одесі – це лакмусовий папірець, індикатор того, наскільки Одеса може називатися “порто-франко” і вважати себе дійсно відкритим містом. Ця відкритість означає, в першу чергу, ментальну відкритість і свободу від упередженості щодо тих чи інших релігій, організацій або Церков”.
Трохи краще йдуть справи у римо-католиків, але дискримінацію відчувають і вони.
2015 року громада з великими труднощами домоглася визнання права власності на костел Святого Петра на Гаванній і лише зовсім недавно отримала можливість оформити землю під кафедральним собором Успіння Пресвятої Богородиці на Катерининській, про що просила міськрада майже три десятиліття.
У Московського Патріархату таких проблем ніколи не було – ця організація отримує в Одесі все, що хоче, варто лише згадати.
Зараз католики продовжують боротися за повернення будівель і приміщень, відібраних у них радянською владою. Йдеться, зокрема, про будівлю семінарії на Буніна, 23, яку зараз займає НДІ зв’язку.
