У шосту неділю після П’ятидесятниці митрополит Епіфаній виголосив проповідь, у якій закликав дбати про тілесне здоров’я, але ще більше – про духовне, яке досягається через покаяння, що завдяки милості Божій очищає від гріхів.
Духовний фронт України виділив головні моменти з проповідівладики. Повний текст можна почитати на сайті ПЦУ.
Митрополит Епіфаній пояснив, що як Христос за вірою тих людей, які принесли і опустили через дах дому паралізованого – зцілив його, так і на Божественній Літургії підноситься багато молитов за інших людей, щоб їх зцілював Бог, тому що так навчає Слово Боже.
Апостол Яків у соборному посланні настановляє нас: «Моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного. Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, i не було дощу на землі три роки i шість місяців. І знову помолився, i небо дало дощ, i земля зростила плід свій» (Як. 5:16-18). І Сам Спаситель, Христос Господь, закликає нас: «Усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите – і буде вам» (Мк. 11:24). Також Він засвідчує: «І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю» (Ін. 14:13-14).
«Тому ми і просимо не лише за себе чи за тих, хто поруч з нами, але і за відсутніх, і за невідомих нам по імені. Не лише за добрих, але і за грішників, не лише за благодійників, але і за ворогів, не лише за живих у світі цьому, але і за померлих, які живі у вічності. Ми робимо це, бо нас спонукає віра в Бога і любов до ближніх», – підкреслив предстоятель ПЦУ.
Він також нагадав, що у Євангелії окрім прикладу із паралізованим, можна знайти багато інших подібних. Римський сотник просив про зцілення слуги – і сталося за проханням його. Жінка-хананеянка просила про свою біснувату дочку – і дитина була звільнена від влади злого духа. Дочку Яіра було повернуто до життя через молитву та віру батька її. Вражаючим є старозавітний приклад прохання патріарха Авраама про помилування грішних мешканців міст Содома і Гоморри, якби серед них знайшлося хоча б невелике число праведників. Про це читаємо у 18-ій главі книги Буття. І Бог обіцяв виявити милість до багатьох грішників навіть заради десяти праведників і заради молитви самого Авраама (Бут. 18:23-33).
Отже, перший висновок, який маємо зробити з роздумів над почутим сьогодні уривком з Євангелія, – що наш християнський обов’язок полягає серед іншого також у тому, щоби з вірою молитися не лише про власні потреби, але і про потреби інших, бо це є дієвий вияв і нашої любові до Бога, і нашої любові до ближніх, – сказав митрополит Епіфаній.
Через те, що Бог знає наперед що нам потрібно, тому молитва це не стільки прохання а скільки свідчення нашої віри в Нього, і за цією вірою християни одержують необхідне.
Владика Епіфаній пояснив чому стаються хвороби в людей.
«Хвороби є наслідком дії зла, яке проникло в саму нашу природу і принесло в неї розлад, тління, розпад. Це не означає, що кожна конкретна хвороба є наслідком особистого гріха саме тієї людини, яка хворіє. Про це ясно сказано у Писанні, а також і досвід наш свідчить, що є багато грішників, які до часу мають гарне здоров’я, і є багато добрих людей, які страждають від хвороб. Наприклад, минулої неділі, на свято апостолів Петра і Павла, ми чули з читання Павлового Другого послання до Коринфян про «жало в плоть», за позбавлення від якого тричі апостол молив Бога. Загальною є думка, що тут мається на увазі хвороба, від якої страждав Павло – але Господь попустив йому хворіти, щоби він «не звеличувався надзвичайністю одкровень» (2 Кор. 12:7)», – наголосив владика.
Отже, хоча хвороби не завжди і не обов’язково пов’язані з особистими гріхами, але всі вони пов’язані з владою гріха над кожною людиною, над самою людською природою. І тому для правдивого зцілення людини не достатньо лише вилікувати хворобу, зробити здоровим тіло – значно важливіше вилікувати душу, зціливши її від хвороби – гріха. Як тіло хворіє через пошкодження зовнішнє або від збудників хвороб, так і душа хворіє через збудників гріха – гріховні помисли, бажання та пристрасті, та через пошкодження від вчиненого зла.
Духовна причина хвороб це влада гріха і дія зла в нас, тому ми повинні дбати не лише про збереження тіла від захворювань, про його чистоту і благополуччя, але насамперед не забувати і не занедбувати свою душу. Не даремно ж у чині сповіді саме Таїнство покаяння іменується лікарнею, і священик перед прийняттям сповіді закликає грішника покаятися такими словами: «ти прийшов до лікарні, щоб не відійти тобі не вилікуваним».
Митрополит Київський і всієї України пояснив чому священник може відпускати гріхи.
Священник може священник відпускати гріхи завдяки силі благодаті Святого Духа, яку він отримує у Таїнстві священства. Бо Господь Ісус Христос після Воскресіння з мертвих подав цю благодать Своїм служителям, як про це нам сповіщає євангеліст Іоан: «Ісус же сказав їм […] Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться». (Ін. 20:21-23).
«Перше – що для нас життєво необхідною є молитва до Бога, яка є спілкуванням з Ним та виявом нашої живої віри. Молитва ця повинна бути не лише за нас самих чи за тих, кого ми знаємо, але і про інших людей, навіть не знаних нам на ім’я, бо це є один зі способів виконання заповіді любити ближнього як самого себе. І друге – що причиною хвороб є наша підвладність гріху. Тому маємо дбати не лише про здоров’я тілесне, але ще більше – про здоров’я духовне, яке досягається через покаяння, що завдяки милості Божій очищає нас від гріхів. На завершення, поклавши собі ці думки на серце, разом з тими, хто особисто був свідком зцілення розслабленого, прославимо і ми Бога, покладаючи на Нього надію на наше зцілення від хвороб та гріха!», – підсумував митрополит Епіфаній.