Два роки тому відбулася визначна історична подія для українського народу: Православній Церкві України було надано Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію. Таким чином, ПЦУ як єдина канонічна правонаступниця Київської Митрополії, стала 15-ю у Диптиху автокефальних Церков Вселенського Православ’я.
Що ж таке Томос і навіщо він потрібен Українській Церкві? Відповіді на ці питання – на сторінці ПЦУ в Facebook.
Томос (грец. τόμος) – церковний канонічний документ, указ, декрет. Томос, наданий Українській Церкві, свідчить про її автокефалію, тобто самостійність, адміністративну незалежність від інших Православних Церков, але догматичну, канонічну та євхаристійну єдиність з ними. Особливість “українського” Томосу полягає в тому, що в ньому згадуються імена Предстоятеля і глави держави, при яких він наданий. За умовами Томосу Церква України отримує миро від Константинополя, як й низка інших, в тому числі давніх, помісних Церков. Цим підкреслюється вселенська єдність Церкви Христової, яка хоча і поділена за умовами світу цього на Помісні частини, але залишається Єдиною Церквою, єдиним містичним Тілом Христовим.
В оприлюдненому тексті Томосу можна прочитати заклик до інших помісних Православних Церков визнати Православну Церкву України як Церкву-Сестру та згадувати її під іменем “Святійша Церква України” – відповідно до грецької традиції, за якою існує особливе літургійне поминання Помісних Церков.
З повним текстом документа можна ознайомитися за посиланням: bitly.su/YA8lBX2t
Виготовленням “українського” Томосу займався відомий на увесь світ іконописець і каліграф ієромонах Лука, який звершив цю працю з благословення ігумена Ксенофонтського монастиря на Афоні, архімандрита Олексія. Чернець каліграфічно оформив документ у стародавньому стилі на пергаменті. 4 січня 2019 року він особисто привіз текст-оригінал документу до Константинополя (Стамбула).
Всі помісні Церкви, окрім давніх, проголошених ще Вселенськими соборами, мають свої Томоси про автокефалію. Але за текстом вони дещо відрізняються один від одного. У документах інших Православних Церков можна зустріти згадки, наприклад, про історію певної Церкви. Водночас у них є чимало спільних рис. У кожному Томосі наголошується, що Церква та її Предстоятель має неодмінно в чистоті зберігати православну віру. Крім того, зазначається назва Церкви, титул її керівника, який після обрання мусить встановити (налагодити) відносини з іншими помісними Православними Церквами. Предстоятель Церкви повинен надіслати листи іншим очільникам Церков із сповіщенням про сходження на кафедру та сповідання православної віри.
Після вручення Томосу процес визнання новоствореної Церкви може займати різний період часу: це може статися відразу, впродовж кількох років, або ж навіть десятиліть чи століть. Услід за визнанням Вселенського Патріархату, автокефалію Православної Церкви України визнали Елладська Церква, Олександрійський Патріархат і Кіпрська Церква, і цей процес продовжується.
