Святий благовірний князь Ярослав Мудрий, пам’ять якого вшановує сьогодні Православна Церква, – зразок мудрого й успішного державного управлінця, реформатора, будівничого, просвітителя, пам’ять про якого живе вже майже тисячу років, і житиме ще дуже довго. Про це написав предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній.
“Велич його діянь та їх значення для нас із вами важко переоцінити. Найсильніше це розумієш, перебуваючи в Святій Софії Київській – нашій національній святині, яка постала завдяки його старанням, де князь щиро молився і просив благословення, де молилася його велика родина і нащадки, де зводили на престол наступних київських князів і вручали їм символи державної влади, підписували політичні угоди, приймали іноземних послів, проводили церковні собори, відбувалися інтронізації митрополитів…
Саме тут донині зберігається і мармуровий саркофаг, в якому поховали святого Ярослава Мудрого разом з його дружиною, княгинею Інгігердою-Іриною. Свята Софія – мовчазний свідок багатьох славних подій, нашої історії та й сучасності, і вона підказує нам ключ успішності святого Ярослава Мудрого: любити Бога більше за земні статки і блага земного світу, творити закони людські за християнською мораллю і жити за ними.
Ярослав продовжив розпочату його батьком святим Володимиром Великим розбудову Київської держави на засадах Христової віри. Церква при ньому стала справжнім фундаментом – міцною, цементуючою і життєдайною частиною великої держави. Справедливо святого Ярослава Мудрого називають фундатором книжності та вченості на Русі: він – засновник шкіл при храмах, книжкових майстерень (скрипторіїв), першої бібліотеки при Святій Софії Київській, яка згодом стала чи не найбільшою у цій частині світу книгозбірнею. Він запровадив у Києві літописання, уклав першу збірку законів, де закріпив милосердя й повагу до людини, замінивши прийняті раніше тілесні покарання і страту на грошові штрафи та інші легші кари.
Вперше, вже в XI столітті, князь Ярослав Мудрий зробив крок до автокефалії: запропонував собору єпископів Київської Митрополії поставити Київським митрополитом Іларіона – русича, що і було звершене у Святій Софії. Тоді спільно з митрополитом Іларіоном вони уклали для Церкви Ярославів устав, в якому візантійське церковне право було пристосоване до умов і потреб життя на Русі. Він обстоював канонізацію святої княгині Ольги, рівноапостольного князя Володимира та його підступно вбитих синів, князів Бориса і Гліба.
Не перелічити, скільки храмів Божих заклав і збудував святий Ярослав Мудрий! За його правління було засновано Корсунь, Юр’їв, Ярославль, Новгород-Сіверський, а про виняткову повагу до нього з боку інших державних правителів свідчать шлюби його дітей та онуків з поважними королівськими родинами Європи.
Літописець крізь століття доніс до нас мудрі настанови князя Ярослава, які він перед своєю смертю заповідав своїм дітям: “…Якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно”. Ці слова, справді мудрі, пророчі, актуальні й важливі досі – для усіх нас.
У молитві подякуймо святому благовірному князю Ярославу за всі його добрі справи, шануймо та наслідуймо його приклад на благо нашого народу, нашої держави, кожного з нас. Святий княже Ярославе і всі святі Землі Української, моліть Бога за нас!” – зазначив предстоятель.
