Капелан ПЦУ отець Валерій Лотарєв, який на початку російсько-української війни служив у прикордонному селищі Тельманове (зараз Бойківське) Донецької області, розповів в інтерв’ю DetectorUA, як одного літнього дня 2014 року озброєні росіяни напали на його родину і будинок милосердя.
За його словами, односельчани помітили групи чоловіків спортивної статури біля будівлі колишньої школи, де влітку діяв табір для дітей. Його організував місцевий молодик на волонтерських засадах. Того дня за дітьми вже мали приїхати батьки, але замість них з автомобілів вийшли невідомі чоловіки і почали вивантажувати з багажників щось у чохлах, схоже на зброю. Їх супроводжували люди у представницьких костюмах.
«Наступає вечір, я стою надворі. Вже сутінки і не видно добре, хто йде. Бачу силуети молодиків, які біжать рядочком. Подумав, що це діти з табору, бо вони тут часто бігають увечері, коли спадає спека. Але коли наблизились, я зрозумів, що це група хлопців у балаклавах і темному одязі без жодних ознак. Ніби військові, у руках тримають ґвинтівки. Я тільки повернувся – й отримав прикладом по голові. Падаю, мені дуло тієї зброї приставили: «Лежать! Не двигаться!» Російськомовна людина», – розповів отець Валерій.
Він за акцентом зрозумів, що це був не українець зі Сходу, а чоловік з Росії, причому з якоїсь глибинки.
Чоловік у балаклаві також заявив, що у них є інформація, нібито десь тут «бандерівці тримають у заручниках дітей».
«Я не розумію, кажу: «Які діти, це будинок милосердя». І тільки чую, що вони вже дісталися до будинку: крики стареньких, крики моєї матушки, дітей, биті стекла. Гасне світло у селі, настає повна темрява. Я починаю кричати: «Зупиніться! Тут діти, літні люди! Це будинок милосердя, я священник. Тут духовенство, немає тут ніяких заручників!» – пригадав священник.
Тут один з нападників упізнав священника: «Это батюшка, я его узнал, дайте ему подняться».
«Тоді я почув, що це був односельчанин, молодий хлопець. Я встаю і біжу до ґанку. Двері зачинені, побачив повністю вибите вікно, я заскочив всередину через вікно. І не бачу матушки, не бачу дітей. Були крики, постріли, гуркіт, коли ламали, били, я переймався, що комусь нашкодили. І злякався дуже за родину. Нікого не знаходжу», – емоційно розповів отець Валерій.
Потім виявилося, що матушка заскочила під ліжко і затулила там собою всіх дітей.
«І один хлопець – військовий він чи хто – заскочив на ліжко, і їх там защемило. Матушка спочатку дуже сильно кричала, потім втратила свідомість. Діти перелякалися. Вони потім з добу нормально розмовляти не могли, заїкалися, дехто з дітей взагалі не розмовляв», – поділився капелан.
Читайте також:
- Священники рятували військових 2014 року під час обстрілів з території РФ — капелан ПЦУ
- «Все поп, ты попал, прощайся с жизнью». Капелан ПЦУ розповів, як бойовики піддали його тортурам
- Капелан ПЦУ розповів, як бандити УПЦ МП погрожували вбити священника на кордоні з РФ
Знайшовши родину, отець Валерій витягнув їх під холодний душ: «Холодною водою умиваю, кажу: «Все добре, вас ніхто не чіпає».
Те саме відбувалося і в будинку милосердя. Там нападники налякали літніх людей і двох священників.
«Я так розумію, що це було зроблено з метою залякування. Потім вони пішли, нічого не пояснивши і не вибачившись», – розповів священник.
За його словами, після того озброєні молодики ще й влаштували перестрілку у тій школі, де був дитячий табір.
«На ранок з’ясувалося, що той хлопець, який організовував табір, був поранений в ногу. Потім він зник, невідомо куди. Потім десь в Криму з’явився, став там священником Московського Патріархату. Така заплутана історія. Ми не зрозуміли, що це було, для чого. Єдине, що почули – це про бандерівців і заручників», – додав отець Валерій.
