Єпископ Херсонський і Таврійський Никодим зробив карколомну кар’єру в ПЦУ. Він прийшов за місяць після отримання Томосу простим священником із УПЦ МП і вже за півтора року став правлячим архієреєм.
В інтерв’ю Релігійній правді єпископ Никодим розповів, що це відбулось неочікуваним для нього чином.
Владика Никодим каже, що, будучи священником УПЦ МП, з великою надією очікував на Томос. І коли це сталося, він перейшов до ПЦУ і почав служити в Херсонській єпархії.
«А потім відбулися відомі події із наступом на Українську Церкву в Криму. Владика Климент, який тут виконував обов’язки правлячого архієрея, заміщуючи вакансію після того, як за станом здоров’я владика Даміан пішов на спокій, приїжджав до нас із Сімферополя. Але він постійно мусив тримати руку на пульсі там. Тож постало питання, що в Херсоні потрібен архірей, який би там постійно перебував», – розповів єпископ Никодим.
Тоді вперше прозвучала пропозиція з його іменем, неодруженого священника, на посаду архієрея.
«А я ж, як вже сказав, для себе набагато раніше вирішив: архієрейство – не мій шлях, це адміністративна робота, в мене інший склад характеру: мені подобалися регулярні богослужіння, седмиці, спілкування з людьми, писати тексти, працювати на комп’ютері з фотошопом та іншими програмами, робити і ретушувати фотографії, щось таке творче», – поділився владика.
Втім на зборах єпархії його було обрано архієреєм. Після цього його кандидатуру мали затвердити у Київській митрополії.
«У душі було дуже багато сумнівів, не знав, як правильно чинити, не готував себе до такого служіння. Зрештою вирішив: якщо і не складеться, моя совість буде чиста. А якщо раптом так мене Господь кличе, то як я можу одночасно і служити Богу, і противитися Йому?» – сказав єпископ Никодим.
У Михайлівському монастирі майбутній керівник Херсонської єпархії провів два з половиною місяці. Там його спочатку обрали вікарним архієреєм, а невдовзі після того і правлячим.
«Це не було для мене кар’єрним тріумфом, прийняв як Божу волю, як послух. Мені ж було комфортно служити священником, і ім’я моє подобалося – Віктор. Але якщо Церква обрала, значить, так Господь хоче. Хай буде так, я довіряюся Богу. Тому й своє монашество сприймаю як послух Церкві через архієрейське служіння, на яке був обраний», – зауважив владика Никодим.
Такоє єпископ ПЦУ розповів, чому саме не хотів бути архієреєм.
