УПЦ МП залишається Російською церквою, яку українці не сприймають як свою. Українська церква має бути у кожному селі, в кожному мікрорайоні міста, і держава має це забезпечити, зокрема шляхом полегшення переходів від УПЦ МП до ПЦУ і всілякого їм сприяння.
Про це написала в своєму блозі випускниця духовної школи в Троїце-Сергієвій лаврі в росії, колишня вірянка УПЦ МП, яка перейшла в ПЦУ, Ольга Фіщук, коментуючи скандальні заяви голови Державного комітету етнополітики та свободи совісті Олени Богдан.
За словами авторки, якщо Богдан цього не розуміє, то їй краще піти зі своєї посади і не ганьбитися.
«Пані Олена Богдан недавно заявила, що УПЦ МП – найбільша релігійна конфесія в Україні», напевно судячи з кількості храмів, тому що кількість предстоящих ніхто не лічив (дані самої УПЦ МП та заангажованої міністерки – це не статистика, вони не можуть братися до уваги). І з цим «треба рахуватися» – каже пані міністерка.
У той же час, за даними опитування Київського Міжнародного інституту соціології, 72% українців вважають себе православними і при цьому 54% ідентифікують себе з Православною Церквою України і лише 4% – з УПЦ МП.
З цим треба рахуватися – волають українці. Точніше цей дисбаланс треба виправляти і негайно! І це є безпосереднім обов’язком пані міністерки, яка раптом стала на захист найбільшої конфесії з найменшою кількістю прихильників», – зазначає Ольга Фіщук.
За її словами, що би не говорили проросійські попи про свою кількість і кількість їхніх прихожан, якості це не змінює, а УПЦ МП залишається російською.
«УПЦ МП сприймається як російська церква, скільки б вона не заявляла про свій розрив із москвою, і вона завжди була за своєю суттю російською, а зараз це взагалі міцний, я б сказала «ядрьоний» концентрат «русского мира». І сама згадка про цю оранжерею зрадників і колаборантів викликає лють у тих, хто постраждав від війни, і ця тенденція з часом буде лише посилюватися», – вважає авторка.
На її думку, заяви і роз’яснення, що рішення про перехід громади приймає лише жменька віруючих, які відвідують храм кожної неділі, – це порушення прав віруючих, порушення прав територіальних громад, прав людини взагалі.
«Так було і до початку вторгнення. Тепер же потреба в українській церкві для громадян зростає драматично, бо церква дає розраду у скорботі, підтримує тих хто втратив надію, зупиняє на шляху до самогубства, лікує скалічені війною душі, а це часто важливіше за лікування тіла. Священники в таких випадках навіть ефективніші за психологів. А російська церква не сприймається українцями як своя.
Треба дивитися правді в очі, найближчі 50 – 70 років українці не будуть молитися в храмах УПЦ МП.
Тому тепер українська церква має бути в кожному селі, у кожному мікрорайоні міста, і держава має це забезпечити в тому числі шляхом полегшення переходів від УПЦ МП до ПЦУ і всілякого їм сприяння.
Навіть якщо комусь буде здаватися, що українська церква пустує, вона все одно має бути і чекати на прихожан, як Христос чекає навернення кожного з нас.
І якщо пані міністерка цього не розуміє, то їй краще піти зі своєї посади і не ганьбитися», – пише Фіщук.
Вона також вважає, що віддати лавру ПЦУ – це найкраща ідея, це можливість духовного оновлення обителі, а більшість монахів, які там зараз перебувають, залишаться і будуть жити там далі і радіти позитивним змінам.
«Шановані владики ПЦУ, на яких пані Олена останнім часом бикує, не наважилися звернули увагу цієї поважної міністерки, що у тій царині, в якій вона вже 3 роки керує процесами – церковній (духовній), кількість практично ніколи не переростає в якість (деколи навіть навпаки), а якість не вимірюється цифрами у фінансових звітностях.
Це я про те що «у Києво-Печерській Лаврі більше монахів ніж у ПЦУ» і що владика Павло (Лебідь) ефективно замається господарською діяльністю і садить квіти на клумбах, що вона тикає в очі представникам ПЦУ, коли ті заводять мову про дозвіл проводити богослужіння у лаврі.
Так от, кількість монахів не дорівнює якості духовного життя обителі. Духовне життя не вимірюється ні у цифрах прибутків від проданих свічок і іконок, ні тривалістю служб, ні кількістю поклонів, воно взагалі не вимірюється ніяк.
Але є така вперта штука, як репутація обителі і її настоятеля. Вона будується роками і її не купиш ні за які цифри з нулями, а вона є дуже красномовним показником духовності. І цей показник у Києво-Печерської лаври, м‘яко кажучи, не дуже високий.
Там багато прихожан, церкви завжди повні, але це не тому, що там 200 монахів і талановитий господарник владика Павло.
Це тому, що там у печерах лежать оті «бомжуваті відлюдники» у власяницях і ті, хто надихнувся прикладом їх святого життя.
І якщо замість зашквареної УПЦ МП там буде служити ПЦУ чи навіть УГКЦ, храми будуть такі ж переповнені, бо люди йдуть у лавру, у святиню. І монахам, скільки б їх там не було, завжди буде що їсти і чим платити комунальні.
Тому віддати лавру ПЦУ – це не просто вдала ідея, це найкраща ідея, це можливість духовного оновлення обителі. І я впевнена, що більшість монахів, які там зараз перебувають, залишаться і будуть жити там далі і радіти позитивним змінам», – пише колишня вірянка УПЦ МП.
Як повідомляла РП, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті вважає, що не можна забороняти діяльність УПЦ МП, бо “це найлегший спосіб дестабілізувати ситуацію в суспільстві”. Про це вона заявила на конференції «Релігійний мир чи війна цивілізацій», яка відбулася в УКУ.
УПЦ МП продовжує залишатися частиною Російської Православної Церкви, а тому коли СБУ в час війни допомагає УПЦ МП, вона безпосередньо допомагає РПЦ. Про це написала у блозі на LB.ua шеф-редакторка видання Соня Кошкіна, аналізуючи факти перешкоджання переходам громад із УПЦ МП до ПЦУ.
