Представники духовенства УПЦ МП закликають Онуфрія ініціювати негайне скликання собору, на якому має відбутися реальне, а не ефемерне розірвання з РПЦ.
Про це йдеться у відкритому листі, оприлюдненому в соцмережах.
УНІАН
Як зазначають автори, на Соборі УПЦ МП, що був покликаний вирішити проблему подальшого функціонування Української Православної Церкви у зв’язку з сатанинською агресією Росії проти України та підтримкою цієї агресії патріархом Кирилом (Гундяєвим), насправді реального розриву з РПЦ не відбулося.
“На жаль, як показав час, рішення, прийняті на згадуваному Соборі, виявилися половинчастими і такими, що давали простір для абсолютно протилежних трактувань. В підсумку, Собор у Феофанії поставив більше запитань, як дав відповідей. Вам добре відомо, що, попри соборні рішення, кожен, хто бажав, продовжував поминати патріарха Кирила, доволі однозначні висловлювання на рахунок єдності з РПЦ лунали від окремих ієрархів УПЦ тощо. Зі свого боку, постійним підливанням масла у вогонь займався так званий «вєлікій господін і отєц», котрий у безлічі своїх абсолютно політизованих проповідей (а інших в нього й не буває) займався апологією російської агресії і звеличуванням російського окупанта. При всьому цьому в Москві за ліпшої нагоди підкреслювали, що УПЦ залишається частиною РПЦ, а наше священноначалля, за великим рахунком, не намагалося переконати у зворотному ні українців, ні росіян. Тож лишалося тільки констатувати, що реального розриву з РПЦ не відбулося. Саме за таких обставин, майже через рік після початку війни, державна влада взяла курс на ліквідацію УПЦ”, – йдеться у зверненні.
Священники наголошують, що далі мовчати не можна і закликали Онуфрія ініціювати негайне скликання собору УПЦ МП, на якому має відбутися реальне, а не ефемерне розірвання з РПЦ, і про цей факт мають бути повідомлені як Помісні Церкви, так і Москва.
Вони зазначають, що очільник УПЦ МП “можливо, давно попереджений з церковних кабінетів Москви про негайне оголошення перебуваючим у розколі в разі такого вчинку”, однак закликають до повернення до молитовної єдності з Вселенським патріархом та загалом усіма Церквами, що визнали ПЦУ. Але “проблему подальших взаємин з ПЦУ” виносять за рамки цього звернення: “нею слід серйозно зайнятися окремо, після вирішення питання виходу з РПЦ”.
“У часі найважчих випробовувань ми готові підтримувати Вас до кінця, але ж дійте, не мовчіть!” – звертаються автори до Онуфрія.
