Свята великомучениця Анастасія, пам’ять якої ми сьогодні вшановуємо, ще за життя стала відомою зціленням та заступництвом тих, хто страждав за віру в Христа і був невинно засудженим. Вона підтримувала багатьох людей, визволяючи їх від узів відчаю, страху та безпорадності, а тому й названа Узорішительницею, розповідає ПЦУ.
Народилася свята Анастасія в ІІІ столітті в заможній римській родині. Її мати була таємною християнкою, а тому доручила виховання своєї доньки відомому своєю вченістю святому Хрисогону. Він навчав дівчину Закону Божого та Священного Писання. Після смерті матері її насильно видали заміж за язичника Помплія.
У в’язницях Риму на той час перебувало багато ув’язнених християн. Великомучениця Анастасія таємно відвідувала в’язнів і, як могла, допомагала їм: умивала і годувала хворих, перев’язувала рани, втішала всіх, хто потребував цього. Коли чоловік про це дізнався, він жорстко побив її і заборонив виходити з дому. Анастасія тужила, що позбулася можливості допомагати людям. Після раптової смерті чоловіка, вона отриманий спадок витратила на одяг, їжу та ліки для хворих. А також стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити ув’язненим християнам.
Анастасія отримала дар зцілення і вдосконалювала лікарський хист, постійно допомагаючи пораненим та нужденним. Коли стало відомо, що вона християнка, її ув’язнили. Свою мученицьку смерть вона зазнала близько 304 року, коли її стратили, розіпнувши над багаттям між чотирма стовпами. У V столітті її мощі перенесли до Константинополя, де на її честь був побудований храм. Пізніше главу та правицю великомучениці перенесли до побудованого неподалік Святої Гори Афон монастиря святої Анастасії Узорішительниці.
На іконах великомученицю Анастасію зображають з хрестом у правій руці та з невеликою посудиною в лівій: хрест – віра в Господа і шлях до спасіння, посудина символізує святе миро, ліки від тілесних і душевних ран.
Радуйся, всеблаженна великомученице Анастасіє, ув’язнених свята відвідувачка і молитвениця за душі наші!
