Церковний дрес-код, який забороняє жінкам входити до храму у штанях і без хустки не має нічого спільного ні з сучасними реаліями, ані з самим християнським вченням.
Таку думку висловив ведучий програми «Детектор. Релігії» релігієзнавець Дмитро Горєвой, коментуючи, зокрема, цитату з Першого послання апостола Павла до коринтян про необхідність жінці покривати голову.
Експерт пояснив, що традиція покривати жінкам голову хусткою скоріше є культурною, аніж релігійною. Вона сформувалась у суспільствах Середземномор’я та Близького Сходу ще задовго до християнства. У той час покриття голови означало суспільний статус жінки, що вона є одруженою.
«У новозавітні часи усі порядні пані одягали хустки на людях, бо так було прийнято. Без хусток ходили хіба діти, повії та рабині», – зауважив Горєвой.
Саме у такому контексті, додав він, варто сприймати слова апостола Павла «нехай жінка, коли молиться, покриває голову свою». Тобто це не богословське питання, а радше культурологічне, яке було актуально у І ст. н.е.
«До того ж, варто взяти до уваги, що з цієї ж 11-ї глави Першого послання до коринтян можна побачити, що це не просто теоретичні розмірковування апостола Павла, а його відповідь на певну ситуацію у тамтешній громаді. Що там було і як, і чому треба було наголошувати аби жінки покривали голови – ми точно не знаємо. Проте ми точно знаємо, що правила для жінок портового середньоземноморського містечка І ст., навряд чи треба автоматично та бездумно переносити на реалії сучасних жінок мегаполісів XXI століття», – висловився релігієзнавець.
У храмах Православної Церкви України не забороняють вірянкам заходити до церкви без хустки
Те саме, додав Горєвой, стосується і спідниць, вдягання яких до храму обґрунтовують цитатою не одягатися чоловікам у жіночий одяг, а жінкам у чоловічий.
«І це теж більшою мірою заповіт у контексті тодішньої культури, коли подібні перевдягання практикувалися на різноманітних язичницьких містеріях та культах, які частенько переростали у справжні оргії. Так ось, аби християни не тільки не брали участі у тому, але й навіть не дивилися на це, і було сформоване таке табу», – пояснив експерт.
Водночас він визнав, що зараз правило стосовно спідниці набуло трохи іншого сенсу. Мовляв, її треба вбирати, аби не спокушати своїм тілом інших.
«І тут є своя велика тема до дискусії, бо цей аргумент фактично є переформульованою тезою, що жертва сама винна у насиллі, бо спровокувала насильника», – сказав релігієзнавець, зауваживши, що це окрема ґрунтовна тема для обговорення.
Наприкінці експерт зауважив, що звичайний брючний костюм значно більше підходить до церкви, аніж коротка спідниця з панчохами, і наголосив: «Церковний дрес-код це не набір дозволеного та забороненого, а перш за все питання смаку, доцільності та коректності».
