Маріупольський храм Святого Петра Могили й собор Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України за підтримки громади у 2020 році почав перетворюватись на унікальний культурний центр Донеччини. Про це розповідає 24 канал.
Для того, аби у соборі, де вже завершуються ремонтні роботи, почались дивовижні перетворення, потрібна була ініціативна людина, готова взяти на себе відповідальність за зміни. Такою людиною став маріуполець Кирило Долімбаєв, який взяв на себе відповідальність за координацію зусиль громади.
Сам Кирило народився у Маріуполі та все життя прожив у цьому місті. 15 років працює у банківській сфері. Розповідає, що до 2014 року багато уваги громадській діяльності чи українській культурі не приділяв. Але Революція гідності та початок війни із Росією сильно змінили його погляди.
Кирило Долімбаєв
Кирило став волонтером. Свої зусилля він спрямував на підтримку українських військовослужбовців. Коли в армії ситуація стабілізувалась і допомога волонтерів перестала бути принципово важливою, звертав свою увагу на інші проєкти.
Спочатку – на ті, які були спрямовані на підтримку та популяризацію малого та середнього бізнесу. Потім – допомагав регіону впоратись із коронавірусом та його негативними наслідками. Згодом почав підтримувати ПЦУ та допомагати місцевому храму розвиватись.
Одним із перших найбільш помітних проєктів став розпис храму Святого Петра Могили й собору Успіння Пресвятої Богородиці традиційною українською “петриківкою”.
Варіант петриківського розпису для храму майстриня зі Львова Ольга Черьомушкіна створила унікальний. Вона відійшла від традиційних для цього українського стилю живопису червоного та жовтого кольорів і адаптувала розпис храму під море. Тому білі стіни храму розписані синіми та жовтими візерунками.
Робота вийшла настільки грандіозною – сукупна площа нанесених візерунків перевищила 500 погонних метрів, – що петриківський розпис споруди маріупольського храму офіційно внесений до національної Книги рекордів.
Восени при храмі, де ще тривають будівельні роботи, розпочали створювати освітній простір. Зробили за 2,5 місяці. З січня цього року школа почала працювати.
“Все робимо на громадські гроші, великих спонсорів чи меценатів у нас немає. Маріуполь – місто із монопідприємствами, які не готові фінансувати такі ініціативи. Ці підприємства – холдинг Рината Ахметова “Метінвест”, який не буде підтримувати ініціативи ПЦУ, та порт”, – розповідає Долімбаєв.
Безкоштовна Школа бандури та українського живопису імені Василя Сліпака при храмі розпочала роботу наприкінці лютого. “Спочатку ми мали лише одну бандуру, цей інструмент – недешеве задоволення. Зараз вживана доросла бандура коштує в межах 20-30 тисяч гривень. Нова буде коштувати від 1,5 – 2 тисяч доларів. Ми нашу практично випадково придбали у селі Запорізької області за символічну ціну, вона була у відмінному стані”, – розповідає Долімбаєв.
Також при храмі почала працювати школа, де діти та підлітки навчаються малювати петриківським розписом. Проводить заняття в онлайн режимі львівська майстриня Ольга Черьомушкіна.
Крім того, в освітньому просторі є курси італійської та англійської мов для підлітків. У планах – додати курси української та німецької мов.
Крім мов у культурному центрі при храмі вже можна навчитись технікам української вишивки, писанкарству, іконопису та українського піснеспіву.
“Наша принципова позиція, що всі курси для дітей – безкоштовні. Це не те місце, де потрібно заробляти. Ми хочемо, щоб діти та дорослі розвивались у парадигмі української культури, вивчали українську мову, музичні інструменти та живопис”, – наголошує Долімбаєв.
Додає, що дорослим, які захочуть долучитись до навчання, тут також будуть раді. Однак вони платитимуть за заняття якісь символічні гроші, які у повному обсязі підуть на оплату роботи вчителів та на санітарну обробку приміщення.
Ще одна ініціатива, над реалізацією якої зараз працюють у храмі – створення громадської бібліотеки імені Василя Стуса. Приміщення для неї на другому поверсі храму готували фактично з нуля. Всі книги – виключно україномовні, найрізноманітніших жанрів та спрямувань.
У холі другого поверху кафедрального собору працюватиме постійна експозиція українських старовинних вишиванок та музичних інструментів. “Це буде три бандури кінця ХІХ-початку ХХ століття, кобза, трембіта”, – розповідає волонтер.
Імена сотень меценатів та благодійників, завдяки яким була створена школа, вже відображені на меморіальній таблиці, яка розміщується на стіні біля приміщення для занять. Меценати, які робили благодійні внески після 26 грудня 2020 року, будуть відображені на іншій меморіальній табличці, яка буде розташована на стіні майбутньої бібліотеки української літератури імені Василя Стуса.
“Ми у цьому храмі ПЦУ робимо не тільки духовний, а і культурний центр Донеччини”, – наголошує Долімбаєв.
