Московський Патріархат в Україні у Святогірській Лаврі провів свій так званий форум “Люди миру”.
Як підготовка, так і сам проєкт прославився численними скандалами. Як повідомлялося раніше, очільник РПЦвУ Онуфрій звернувся до учасників форуму із провокативним зверненням, в якому закликав не демонізувати проросійські угрупування “Л/ДНР” і вести з ними діалог та поважати їх.
Практично усі учасники форуму говорили про те, що війна – це погано, необхідно усім все простити і все забути. Жоден учасник ані слова не сказав про агресора, тим більше не назвав Росію – агресором. Вся дискусія пройшла в дусі порожньої балаканини, пише Духовний фронт України.
Фото: for-ua.com
Головний ініціатор форуму, керуючий справами Московського Патріархату в Україні митрополит Антоній Паканич, розповів, що війна – це страшний гріх, і саме їхня Церква від самого початку війни на Донбасі наголошує, що “війна – це погано, не потрібно воювати і розділяти народ”. Тому Паканич закликав політиків почути його Церкву.
Його ідейний колега протоєрей Микола Данилевич розповідав присутнім про матеріалізацію бажань. Зокрема отець зазначив, що “бажання матеріальними є, і вони рано чи пізно реалізуються”. Реалізація цих бажань, за словами отця Миколи, залежить від того, “наскільки багато людей хочуть цього”. За його переконанням, саме від сили бажання і залежить те, коли настане мир. Метою форуму, за словами Данилевича, було бажання “почути людей”, адже “самій Церкві вже не потрібно нічого говорити”.
Намісник Лаври митрополит Арсеній розповідав учасникам байки про освячення води і про те, як українці живуть мирно. За його словами, до Лаври приїжджає багато паломників із Західної України, які розповідають жителям Сходу про смерть своїх дітей на війні. За словами митрополита, люди один одному співчувають, проте єрарх так і не розповів, хто саме убиває цих синів. Апогеєм виступу Арсенія стала розповідь про Другу світову війну. За його словами, якийсь старший отець Олексій поділився із ним спогадами тих часів.
Зокрема, коли було звільнено місто Костянтинівка, “через місто гнали колону полонених нємців… так наші мами у відрах картоплю варили і кидали в полонених німців, бо шкода… ідуть голодні, оборвані…”. На його думку, саме в цьому проявляється “наш народ, наша Церква”. За його словами, у них “це в гєнах”. Цією розповіддю єрарх Московського Патріархату вщент розбив усю ідеологію “побєдобєсія РПЦ”.
Окрім цього, на екранах транслювали різні відеоролики про життя жителів Донбасу, які постраждали від бойових дій та обстрілів, утім, ніхто так і не зумів назвати тих, хто обстрілював мирних жителів, і з чиєї вини сталася ця трагедія. Примітно, що більшість учасників форуму називали події на Донбасі – війною, проте ніхто так і не сказав, хто розпочав її, і хто з ким воює.
Також у багатьох висловах і виступах можна було простежити гру на людських емоціях. Дуже багато розповідали про постраждалих дітей, людей похилого віку, переселенців, утім знову ж таки ніхто не сказав, хто ж винуватець усіх цих бід.
Переглядаючи цей форум, виникає думка, що не зумівши заволодіти українськими територіями і втративши свій вплив в Україні, Росія через свою Церкву намагається вбити в мізки довірливих українців меседжі про примирення та мир, тобто взяти реванш. Логіка доволі проста: “Не змогли відібрати території – тож хоч повернемо все, як було”. Для цього, власне, і залучили Церкву як певний інститут, який повинен творити добро, та й продемонстрували різні відео про жахливі наслідки війни.
Взагалі, головним лейтмотивом заходу було гасло “принять все, как есть, ради светлого будущего”. Насправді ж, під розповідями про мир служителі Московського Патріархату в Україні пропонують українцям прийняти окупацію та проголосити фактичну капітуляцію, погодившись на примирення із ватажками бойовиків. Якщо керуватись такою логікою і цей захід буде сприйнятий українським суспільством, то цілком імовірно, що темою наступного подібного форуму, організованого Московським Патріархатом, буде щось на кшталт “Крым. Возвращение в Россию”, під час якого знову будуть закликати забути про Крим в складі України і будувати нове світле майбутнє.
