На місці притулку для тварин і старенького троєщинського монастиря, який пережив часи радянських гонінь, хочуть звести якусь комерційну нерухомість, яка буде приносити прибуток священнику-бізнесмену РПЦвУ.
Про це повідомляє Духовний фронт України з посиланням на Релігія в Україні.
Конфлікт має 20-ручну історію. У Троєщину схіархимандрита Серафима Соболєв (тоді ще о. Леоніда) перевели служити з села Бортничі. Місцева влада в 1960-х роках хотіла знести дерев’яний храм де служив Серафим, але той оббивав пороги радянської влади й добився дозволу перенести церкву хоча б на околицю села. Перенесення церкви зайняло кілька днів і праці парафіян, але храм був збережений. Дерев’яна церковця згодом стала сучасним Троїцьким собором.
Фото: Wikipedia|Dimagggg
Все почалось після того, як у 1996 р, в самому кінці будівництва нового собору, в його клір був введений молодий випускник Московської духовної академії священник Дмитро Григорак. Виходець з Івано-Франківщини – традиційно релігійного краю – він спочатку демонстрував повагу до старця Серафима ( раніше протоієрея Леоніда Соболєва), який залишався настоятелем новозбудованого собору. Але це тривало недовго.
Минуло менш як рік, як о. Дмитро Григорак став всіляко гнобити о. Серафима і паплюжити його ім’я (наприклад, поширював, чутки, що нібито о. Серафим купив свідоцтво фронтовика і учасника оборони Києва в роки Другої світової війни і що о. Серафим не справжній монах, а просто неадекватний і так далі).
Зрештою, все пішло за «класичною схемою»: о. Димитрій домовився з церковним керівництвом РПЦвУ і його призначили новим настоятелем собору замість о. Серафима, який також залишився тут. Як це вдалося о. Димитрію Григораку – невідомо, при тому, що він не мав прямого відношення до будівництва храму, образно кажучи, «встрибнув у останній вагон поїзда» перед самим його освяченням.
Незабаром навколо храму, стараннями о. Серафима, були побудовані корпуси і келії монастиря, хрестильня. Попри сусідство з новим містким собором, старенька церковця завжди була заповнена людьми на службах. Два храми почали співіснувати поруч.
22 серпня 2000 року от. Серафим помер і був похований на території скиту. Він заповів своїм духовним чадам піклуватися про скит, про тварин, які перебували на його території.
Згодом о. Димитрій Григорак вирішив, мабуть, взагалі стерти пам’ять про о. Серафима, його заповіти і починання. Наприклад, на території скиту о. Димитрієм були встановлені камери спостереження – як тільки хтось із близьких о. Серафима священників приїжджав послужити на його могилі панахиду, о. Димитрій негайно вибігав з церковного будинку Троїцького собору, застосовуючи до таких або грубу фізичну силу, або ж писав скарги в митрополію РПЦвУ про те, що, мовляв, подібні панахиди здійснюють без його благословення.
Напевно, найбільш кричущий випадок стався у 2017 р. коли панахиду приїхав здійснювати протоієрей Анатолій Левицький. Отець Димитрій, помітивши священника по камерах спостереження, вибіг, зірвав з нього церковний одяг і побив. Ціла група священнослужителів з цього приводу зверталася в Київську митрополію, висловлюючи подив і протест щодо діяльності о. Димитрія Григорака. Однак знову все вирішували зв’язки о. Димитрія і йому це зійшло з рук.
Останнім часом, з наближенням двадцятирічної річниці з дня упокоєння старця Серафима, о. Димитрій перейшов в новий наступ, почавши культивувати ідею знесення старого храму, котрий пережив радянські гоніння, і ексгумацію останків покійного настоятеля з перенесенням на віддалене кладовище. Протоієрей Димитрій обгородив територію скиту високим парканом, щоб ще більше ускладнити доступ до могили о. Серафима. Також його зусиллями ініційовано скасування притулку для тварин, заснованого о. Серафимом на території скиту. До скиту вже підігнані екскаватори, які готові зносити все на своєму шляху.
Далі о. Димитрієм на території скиту площею понад 0.30 га планується будівництво якогось просвітницького центру. Однак багато членів і священників, які знають от. Димитрія, вважають, що це буде швидше комерційна нерухомість, що приносить прибуток настоятелю Московського Патріархату.
Парафіяни і духовні чада схиархимандрита Серафима особливо засмучені тим, що в плани о. Димитрія з перебудови приходу вступив його земляк єпископ РПЦвУ Віктор (Коцаба), який став головою вікаріатства, до складу якого входить Троїцька парафія Києва. Зовсім недавно у його присутності й в присутності обурених парафіян о. Димитрій особисто зрізав “болгаркою” замки на дверях старої церкви скиту, обґрунтувавши це нібито втратою ключів від храму.
І це при тому, що в ці ж дні єпископ Віктор (Коцаба) відправляв в міжнародні європейські інституції скаргу про порушення прав вірян на Західній Україні. Виходить, що владика Віктор зранку скаржиться Європі про утиски вірян в Україні, а ввечері болгаркою зрізає замки на храмі свого вікаріатства, ігноруючи думку своїх парафіян.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у парафії РПЦвУ стався конфлікт через настоятеля і парафіян Троїцького собору в Києві.
