21 липня в Умані Черкаської області вшанували загиблих так званого Чортківського етапу (масовий арешт та вбивства органами НКВС української інтелігенції, зокрема католицького духовенства).
Цього дня біля братської могили на території католицького кладовища відбулася панахида, яку очолив о. Дмитро Белей, парох місцевої громади УГКЦ.
Звертаючись до присутніх, душпастир зазначив: “Доки ми відчуваємо у своїх серцях біль втрати, доти жевріє надія на краще майбутнє!” Опісля священник заохотив вірних плекати пам’ять про загиблих і згадувати їх у своїх молитвах, повідомляє “Релігія в Україні” з посиланням на сайт УГКЦ.
Цей захід відбувається щорічно в останню п’ятницю липня. Сюди приїздять родичі загиблих із Чорткова, Борщева, з сіл Тернопільщини для вшанування жертв уманського розстрілу 1941 року. Згідно з архівними даними, розстріляно і закопано 767 в’язнів.
Довідка. За архівними даними, органи державної безпеки УРСР намагалися вивезти заарештованих із прифронтової смуги Західної України вглиб країни. 19 липня 1941 року ув’язнених із Чорткова відправили до Умані. Дійшли далеко не всі в’язні. Багато загинули в дорозі. Після виснажливого переходу люди не могли рухатися, а на п’яти колоні наступав німецький фронт. Енкаведисти вирішили всіх розстріляти. 20-21 липня червоні звершили свою чорну справу. Невеликими групами людей заганяли у підвал і під гудіння автомашин розстрілювали.
За розпорядженням військового прокурора фронту і заступника народного комісара держбезпеки т. Ткаченка – розстріляно і закопано 767 в’язнів, засуджених і підслідних за контрреволюційними статтями. В’язні, що йшли етапом, засуджені за побутовими статтями у кількості 64 осіб, звільнені з яких 32 в’язні (поляки) тимчасово залишені в тюрмі м. Умані.
За часів незалежності України на братській могилі поставили пам’ятник, а до 70-річчя трагедії з ініціативи родичів загиблих облаштували меморіал. На гранітних плитах викарбувані 753 прізвища загиблих. Найстарший — 70-річний Михайло Береза, учитель із села Копичинці, наймолодші — 18-річні гімназисти, серед них двоє дівчат — Нуся Саган і Софійка Зелінська з Борщева.
Історична довідка за цим посиланням.
