Священний синод Вселенського Патріархату оголосив про визнання Охридської архієпархії в Північній Македонії.
Вселенський Патріархат оголосив, що приймає в Євхаристійне сопричастя “ієрархію, духовенство та народ цієї Церкви під керівництвом архієпископа Стефана”, повідомляє orthodoxtimes.com.
Таким чином, як стверджується в комюніке, він загоює рану розколу і вливає “олію та вино” в рану тамтешніх православних братів і сестер.
Водночас врегулювати адміністративні питання між нею та Церквою в Північній Македонії належить Церкві Сербії.
У ньому чітко вказується, що він виключає термін “Македонська” та будь-які інші похідні від слова “Македонія”, а також визнає назву Церкви “Охридська”.
Богослов Кирило Говорун назвав це рішення історичним.
“9 травня було прийнято історичне рішення Вселенського Патріархату щодо Православної Церкви у Північній Македонії. Навколо цієї проблеми влаштовували політичні ігри і Москва, і Бєлград, але безуспішно. А Константинополь вирішив її витончено і по-пастирськи (хоча елемент політики в цьому рішенні теж є).
У чомусь (але не в усьому) це рішення скидається на рішення “української проблеми”. З питання хіротоній Константинополь задіяв право прийняття апеляцій та принцип ікономії – як і щодо хіротоній УПЦ КП та УАПЦ. А саме собою піклування про цю Церкву обґрунтувало її історичним походженням у середні віки саме від Константинопольської Церкви – як і у випадку своєї Київської митрополії. До речі, якусь невизначену форму піклування про цю церкву Константинополь за собою зарезервував і на майбутнє.
Проте, як і у випадку з Україною, Константинополь залишив самій церкві визначати свій подальший канонічний статус – щоправда, разом із Сербською Церквою.
На мою думку, мізерний шанс, що Скоп’є та Белград найближчим часом зможуть про щось домовитися. Тому, по суті, йдеться про фактичне визнання Константинополем Охридської автокефалії. Щоправда, поки що без Томоса. Документ, виданий Константинополем, називається “праксис”, тобто “діяння”. Він має статус “патріаршого та синодального”, тобто підписаний патріархом і прийнятий більшістю членів Синоду. Статус цього документа нижчий, ніж Томос, але його виявилося достатньо, щоб повернути схизму. Не можна виключати, що у майбутньому з’явиться і Томос для церкви Охрида”, – вважає богослов.
