В контексті дискусій, які ведуться нині в Україні навколо постаті митрополита Андрея Шептицького, дослідник історії родини Шептицьких Іван Матковський опублікував рукопис звернення до українців, яке підписане Шептицьким на початку липня 1941-го року після зайняття Львова німецькою армією.
“Власне цей документ спричиняє упередження до Митрополита як зі сторони представників польського народу, так і єврейського”, – зазначає Матковський у своїй колонці на “Історичній правді“.
Наводимо нижче повний текст його клонки й документ.
Митрополит Андрей Шептицький
Отже, вночі 30 червня 1941 року о 4.30 до Митрополита Шептицького терміново прийшла делегація у складі капітана абверу, який був зв’язковим між міністром Розенбергом та групою армій “Південь”, Ганса Коха, та зондерфюрера Кейта, Ярослава Стецька та о. Івана Греньоха.
На стіл вони поставили звернення, яким Митрополит повинен був привітати німецьку армію та підтримати цивільний уряд Ярослава Стецька. Німецькі офіцери обманули Андрея Шептицького, заявивши, що Гітлер погодився на те, щоб створити Українську Державу.
Однак, якщо не буде підтримки Шептицького, заявили відвідувачі, та не буде опубліковано текст звернення до українців, німецька влада не погодиться на оголошення Акту про відновлення України.
Переконували 4 години. Рукопис самого звернення Шептицького публікую і бачимо, що своєю рукою він його не писав. Ба більше, Шептицький віднайшов мужність власноруч викреслити фразу “установлений Вождем німецького народу Уряд”.
Джерело: ЦДІА
Джерело: ЦДІА
Джерело: ЦДІА
“Особливий інтерес для євреїв має пастирське послання митрополита Шептицького, написане 1-го липня 1941 року, незабаром після того, як Україна проголосила свою незалежність.
У своєму посланні митрополит закликає український народ до слухняності, дисципліни й виконання вказівок нового уряду. Він чекає від нового уряду, і навіть просить його про це, розпоряджень і законів, заснованих на справедливості, що будуть гарантувати добробут і достаток усього населення, незалежно від віросповідання, національної приналежності та суспільного становища.
Саме цей уривок із послання митрополита, такий важливий для євреїв, говорить нам багато чого про його автора. У ті божевільні дні привселюдні заяви про обов’язок або толерантність відносно прихильників інших релігій, під якими митрополит, не приховуючи цього, розумів у першу чергу євреїв, потребували чималої мужності й непохитності моральних підвалин.
Не зайве нагадати, що в той час українці, на жаль, теж брали участь у побитті євреїв. Подібні заклики були вкрай непопулярними, і той, хто їх проголошував, наражався на чималий ризик”, – написав рабин Кахане у своєму “Щоденнику Львівського гетто”.
