Засновники Центру релігійної безпеки, який керує проектом Cerkvarium, Дмитро Горєвой та Тетяна Деркач написали відкритого листа Патріарху та Архієрейському Собору Сербської Православної Церкви.
У документі експерти перераховують звинувачення з боку Сербської Церкви проти ПЦУ, Патріарха Варфоломія та влади нашої країни, а також наводять контраргументи з історії самої Сербської Церкви.
Наведемо лише кілька прикладів:
“Ви звинувачуєте Вселенського Патріарха в тому, що він нібито втрутився у справи іншої Помісної Церкви, надавши Україні автокефалію. Але цього року ви урочисто святкуєте 800-річчя власної, Сербської автокефалії, яку надав Вселенський Патріарх, незважаючи на те, що сербські землі були в канонічній юрисдикції Охридського архієпископа Димитрія (Хоматіана), який протестував проти цього…
…Ви стверджуєте про те, що не можна прийняти до спілкування відлучених від церкви через анафему. Нагадаємо, що за самовільне проголошення патріархату Вселенський Патріарх Калліст наклав анафему на короля Стефана Душана (правитель Сербії в XIV столітті ‒ прим. ред.), Печського Патріарха Іоаннікія та все сербське духовенство…
…Ви стверджуєте, що не можна приймати до спілкування тих, хто був висвячений у розколі. Але хіба не ваш блаженної пам’яті попередник 1991 року прийняв до спілкування єпископа Іринея (Ковачевіча), якого було висвячено представниками невизнаної тоді Української Автокефальної Православної Церкви? Нагадаємо, що прийняли його без повторної хіротонії, а значить, визнали хіротонію, звершену в УАПЦ. Вам, Ваше Блаженство, це повинно бути добре відомо, адже Ви на той момент входили до складу комісії, яка проводила переговори з приводу визнання розкольників без додаткових хіротоній, тобто так само, як і визнали українських єпископів з раніше невизнаних юрисдикцій…”.
Автори звернення наголошують, що розуміють та не засуджують Сербську церкву за її неоднозначну історію. При цьому вони закликають сербів визнати Православну церкву України:
“Ми не звинувачуємо вас за це, ми все розуміємо і з належним православним смиренням приймаємо ці сторінки історії. Ми лише хочемо, щоб ви ставилися до нас з терпінням і розумінням і не вимагали від нас того, що не змогли свого часу зробити самі. Єдиним можливим виходом з такої неприємної ситуації може бути визнання вашою Святою Церквою її новонародженої сестри ‒ Православної церкви України на чолі з Його Блаженством Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм”.
Документ доступний у різних мовних версіях:
