Хоча в окремих Помісних Церквах з культурних та історичних причин домінує негативне ставлення до такої практики поховання, загалом Православна Церква не забороняє кремацію і допускає цей вид захоронення тіла померлого. Водночас традиційним способом поховання для нас залишається погребіння тіла в землю, що пов’язане з багатовіковою практикою Святої Церкви.
Про це розповіли в ПЦУ.
«Немає формального православного правила, яке б заперечувало кремацію, проте є великий масив традицій і почуттів, що говорять на користь християнського похорону», – такою є позиція щодо цього питання Вселенського Патріархату, озвучена ще в 1961 році.
Те, що людина повернеться в землю, Господь чітко говорить Адаму після гріхопадіння: «У поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся» (Бут. 3: 19). Зауважте: вживається слово «порох», а не «попіл», і ці два слова також розрізняються в давньоєврейському оригіналі книги Буття.
У традиційному способі поховання тіла є дуже важливий символізм: як зерно, яке вкидають в землю, помирає і дає плід, так і тіло людини ховається в землю, і ми віримо, що воно воскресне. Тобто традиція поховання, повернення тіла в землю, безпосередньо пов’язується з очікуванням християнами воскресіння, вічного життя.
Водночас, зокрема у старозавітних біблійних книгах, неодноразово простежуємо символізм спалення тіла людини як покарання, спалення мертвих вважалося язичницькою і ганебною традицією, спаленням боролися з ідолами, смерть за допомогою вогню у Старому Завіті пов’язана з тяжкими злочинами. І в Новому Завіті, зокрема в Євангелії від Матфея, читаємо слова Ісуса Христа: «Як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 13: 40 – 42).
Через такі символічні речі Церква більше схиляється до традиційного поховання тіла у землю. Разом з тим воскресіння померлих, в яке вірить наша Церква, не буде залежати від того, поховані вони були чи спалені. Православна Церква сповідує, що воскресіння мертвих відбудеться за образом Воскресіння Христа Спасителя, тобто не лише душею, але й тілом. Ось чому перевагу віддаємо традиційному похованню у землю. І на завершення чину поховання завжди промовляємо: «Земля, порох і попіл ти, людино, і знов у землю повертаєшся за Божим велінням».
Тож кремація тіла не становить перешкоди для християнського поховання людини. Але варто зважати на два нюанси: по-перше, не можна нікого змушувати до саме такого способу завершення земного шляху для тіла і, по друге, перетворене у попіл тіло обовʼязково має бути з відповідним молитовним чином віддане землі, поховане, мати могилу. Адже людина повинна таки повернутись у землю, з якої сотворена.
