Засуджений в Україні та вивезений до Москви митрополит УПЦ МП Іонафан Єлєцкіх – етнічний росіянин, якого прилаштувала в Україні КГБ. Він “прославився” низкою скандалів із розкраданням церковного майна та був позбавлений сану за аморальний спосіб життя.
Про “пікантні” сторінки з біографії Іонафана розповів речник ПЦУ митрополит Євстратій (Зоря).
За словами автора, Іонафан – один з наріжних каменів системи Моспатріархату в Україні, його обличчя, співтворець того, чим ця структура є і досі.
“Етнічний росіянин радянського зразка – це теж важливо, бо внутрішньо його ані історія, ані культура, ані виховання не єднають з Україною.
В часи, коли Гундяєв був ректором Академії РПЦ у Ленінграді (у 1970-х роках) Єлєцкіх був ним там прилаштований викладачем співу – адже справді мав голос та музичний талант. Однак відразу після звільнення Гундяєва з ректорства був вигнаний з Академії новим ректором. За аморальне життя. Яке за ним тягнеться і дотепер. Чого він навіть і не приховує.
КГБ (і Гундяєв, очевидно) прилаштували його в Києві, при чому тут його карʼєра наприкінці 1980-х різко пішла вгору. Він став керуючим справами (тобто канцлером) Екзархату, а потім – був за протекцією КГБ (як він необережно сам дав зрозуміти в інтервʼю церковній газеті МП) – став намісником Лаври при її відкритті 1988 року. Бо ГБ не дозволила призначити на цю посаду отця Якова Панчука, колишнього намісника Почаївської лаври, який мав очолити відродження святині”, – розповів митрополит.
Згодом Іонафан кілька разів потрапляв у скандали з розкраданням церковного майна у великих масштабах, за що його позбавили сану.
“У березні 1991 р. вже на той час вікарного єпископа і намісника Іонафана Синод УПЦ позбавив посад і заборонив у служінні. Причина – розкрадання майна Лаври у фантастичних розмірах. Він тягнув з Лаври все, що лиш міг, аж до килимів і посуду.
Ви будете здивовані, але з горя цей борець за «канонічність» пішов – до УАПЦ! Так, Іонафан формально був трохи автокефальним. Адже був прийнятий офіційно до УАПЦ як вікарний єпископ і «голова Господарського управління» (я на власні очі бачив оригінал його прохання про прийняття в УАПЦ і рішення по цьому проханню Синоду УАПЦ від літа 1991 р.)
За порадою Гундяєва і КГБ Іонафан написав скарги на Предстоятеля УПЦ митрополита Філарета, які були покладені в мотивацію подальшого його «осудження» в МП. Але вже у вересні 1991 р. письмово перед архієреями УПЦ визнав все написане ним наклепом і брехнею, та визнав вирок, винесений йому Архієрейським Собором УПЦ – позбавлення сану.
Тобто насправді Іонафан – КОЛИШНІЙ архієрей, осуджений ще в МП!
Однак коли РПЦ пішла війною на митрополита Філарета за те, що він виступив за автокефалію – Іонафана не тільки тихенько «реабілітували», але і призначили у новій генерації УПЦ «керуючим справами» і єпископом в Суми. Бо куди ж без такого цінного кадра!
Отже, саме Іонафан як давній друг і поплічник Гундяєва ще понад три десятиліття тому стояв біля витоків розділення України і українського православʼя.
Із Сум Іонафан був з ганьбою вигнаний духовенством УПЦ МП за (ви будете здивовані!) систематичне розкрадання єпархії. Кажуть, що його улюбленою справою було їздити по парафіях і забирати старовинні церковні речі (ікони, плащаниці), які потім опинялися у європейських антикварів.
Духовенство МП зачинило собор в Сумах і заявило, що не пускатиме туди цього злодія, бо навіть їм терпець урвався. Тож Іонафана відправили в Херсон.
Ви будете здивовані (насправді ні) – але у Херсоні історія повторилася. Там теж він допрацювався так, що місцеве духовенство влаштувало бунт і домоглося, щоби цього діяча від них забрали. Тому для Іонафана створили окрему єпархію на Вінниччині, у Тульчині, з умовою, що як він не заспокоїться, то вона буде останньою. Може це подіяло, а може те, що провінційне духовенство з райцентру було не таке сміливе, як обласне в Сумах та Херсоні, але Іонафан відтоді й донедавна сидів у Тульчині”, – розповів митрополит ПЦУ.
За його словами, Іонафан і Кирило – підопічні КГБ.
“Слід нагадати також маленьку красномовну деталь: перший орден, який Гундяєв вручив у якості новообраного патріарха РПЦ (ще навіть до формальної інтронізації в лютому 2009 р.) – був орден Іонафану, з нагоди його ювілейної дати.
Тож Іонафан і Гундяєв – це одного біополя ягоди, Інь і Янь москвославія, давні соработнікі – підопічні КГБ. І те, що Єлєцкіх повернувся до свого господаря – цілком логічна подія, як і те умиління, яке Гундяєв демонструє під камери, обціловуючи свого вірного прислужника.
Іонафан – це і є обличчя МПвУ. До часу приховане маскою, але під нею – потворне, як у прокаженого”, – написав речник ПЦУ.
Як повідомляла РП, Митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ МП Іонафана Єлецьких, якого засудили в Україні, привезли до Москви, де він зустрівся з Патріархом РПЦ Кирилом. Той нагородив його орденом.
Як повідомляла РП, за матеріалами Служби безпеки України засуджено митрополита УПЦ МП – очільника Тульчинської єпархії у Вінницькій області Іонафана (Єлецьких), який публічно виправдовував російську збройну агресію проти України.
Патріарх Московський Кирило у зв’язку з винесенням вироку митрополитові Тульчинському та Брацлавському УПЦ МП Іонафану заявив, що “рішення суду беззаконне”, а Іонафан, “незважаючи ні на що, залишався вірним своїй Церкві та побратимам по вірі Христовій”.
7 серпня 2023 року Вінницький суд визнав винним ієрарха за чотирма статтями Кримінального кодексу, які стосуються розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, державного кордону України та заперечення збройної агресії РФ проти України.
10 квітня 2024 року церковнослужитель, якого в Україні засуджено до п’яти років тюрми з конфіскацією майна за заперечення збройної агресії РФ проти України і розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території України, надав добровільну згоду на його обмін як військовополоненого та передачу представникам Росії.
