Суд відмовив релігійній громаді РПЦ в Україні (раніше – УПЦ МП) у праві власності на напівзруйнований собор Різдва Богородиці у селі Мала Петриківка на Дніпропетровщині, який є пам’яткою архітектури національного значення.
Відповідне рішення ухвалив Господарський суд Дніпропетровської області.
Як повідомив Радіо Свобода 13 березня представник відповідача в суді Максим Карманніков, у подальшому селищна рада має визнати за собою право власності на це майно.
“Процедура приблизно така: спершу церква береться на облік як безхазяйне майно, потім розміщується оголошення в ЗМІ, що розшукується власник. Якщо упродовж року власник із документами не оголосить про себе, то далі селищна рада має звернутися до суду про визнання за нею права власності. Це правовий механізм. Після того, як майно буде визнане за селищною радою, тоді вже депутати можуть вирішувати, кому передати в користування це майно”, – сказав Максим Карманніков.
Сторона позивача – РПЦ в Україні – про наміри оскаржувати рішення суду не заявляла.
Нагадаємо, що релігійна громада РПЦ в Україні через суд, позиваючись до місцевої та обласної влади, намагалась отримати у власність напівзруйнований собор Різдва Богородиці у селі Мала Петриківка, а також самочинно, як з’ясувалось під час судової тяганини, збудований поряд новий храм Петра і Павла.
Пізніше вимоги щодо нового храму були зняті.
Стара церква перебуває у поганому стані, хоча, за деякими даними, має історичне минуле, бо була збудована з ініціативи останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Обласна й місцева влада, які виступали відповідачами в суді, стверджують, що релігійна громада РПЦ в Україні самочинно захопила пам’ятку і територію біля неї.
Раніше в суді представник ОДА заявляв, що церква є “безгосподарною річчю, яка не має власника або власник якої невідомий”.
Пізніше Радіо Свобода отримало відповідь на інформаційний запит з Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей, де йшлося про те, що собор Різдва Пресвятої Богородиці в селі Мала Петриківка, відповідно до постанови ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року, є пам’яткою архітектури національного значення.
У центрі власником пам’ятки вважають селищну раду.
