Інформагентство Fides, що діє при Папських Місійних Організаціях, опублікувала рапорт про місіонерів, що були вбиті протягом року.
Про це повідомляє Vatican News.
У передмові до статистичних даних упорядники зазначають, що останніми роками вони включають до цього щорічного списку не лише місіонерів ad gentes у вузькому значенні цього слова, тобто тих, які вирушили на місійні терени, щоб звіщати Христа тим, які Його ще не пізнали, але й усіх християн-католиків, які займаються певною душпастирською діяльністю, і яких було вбито, хоча й не безпосередньо «з ненависті до віри». Тому це інформагентство не використовує термін «мученики», щоб дати можливість Церкві розглянути ці випадки і дати своє судження.
Згідно з даними, зібраними інформагентством Fides, у 2021 році у світі було вбито 22 особи, задіяні в душпастирстві: 13 священників, 1 ченця, 2 черниць та 6 мирян. Що стосується континентального поділу, то найбільша кількість зафіксована в Африці, де було вбито 11 місіонерів (7 священників, 2 черниць та 2 мирян), далі йде Америка, де вбито 7 місіонерів (4 священників, 1 ченця, 2 мирян), а потім – Азія, де було вбито 3 місіонерів (1 священника та 2 мирян) та Європа, де було вбито 1 священника. Останніми роками Африка та Америка чергувалися на першому місці в цьому трагічному рейтингу. Від 2000 до 2020 рік, за підрахунками агенства Fides, у всьому світі було вбито 536 місіонерів.
Упорядники рапорту зазначають, що ґрунтуючись на достатньо малому обсязі інформації, яку їм вдалося отримати про біографії та обставини смерті вбитих місіонерів, вони дійшли до висновку, що мова йде не про християн, що перебували в центрі уваги задля своєї діяльності чи посади, а про тих, які «просто» свідчили свою віру в контексті насильства, соціальної нерівності, визискування, моральної та екологічної деградації, де існує правило панування сильнішого над слабшим, без жодної пошани до людського життя і до прав.
Ці нестерпні для людей умови життя усвідомлювали священники, богопосвячені особи та миряни. У багатьох випадках вони походили з цих місцевостей, де і були вбиті, тому вони не були наївними чи неуважними, але не могли мовчати і не свідчити свою віру, коли все навколо спонукало мовчати. Від Африки до Америки, від Азії до Європи, ці місіонери розділяли зі своїми ближніми буденне життя, з усіма його небезпеками, страхами та насильством, даючи щодня, через маленькі жести, християнське свідчення як зерно надії.
