Тіло не може існувати без їжі й пиття, це цілком природна потреба людини під час земного життя. Однак надмірне вживанням тлінної їжі переростає у пристрасть та поневолює дух.
Про це написав на своїій сторінці у Facebook митрополит Київський Епіфаній, закликавши вірян дотримуватись посту для .
«Святі отці саме пристрасть черевоугодництва вважають найбільш підступною й першою серед восьми головних пристрастей, яка породжує й інші сім: блуд, сріблолюбство, гнів, печаль, відчай (занепад духом), марнославство й гординю. Ті, хто в полоні цієї пристрасті, понад усе підносять власне чуттєве задоволення, про таких апостол Павло говорить: «Бог їхнiй – черево, i слава їхня – в соромi, вони думають про земне» (Флп. 3: 19)», – написав владика.
Він зауважив, що люди, пересичені їжею, не мають бажання цікавитися духовною їжею, бо вони «погрузають» в інших земних спокусах, пристрастях і гріхах.
«Подібно до того, як корабель, навантажений більше, ніж може вмістити, під тягарем вантажу йде на дно, так точно і душа, й природа нашого тіла: приймаючи їжу в кількостях, які перевищують її сили… переповнюється і, не витримуючи тягаря вантажу, поринає в море смерті та губить при цьому і плавців, і керманича, і штурмана, і тих, хто з ними пливе, і сам вантаж. Як буває з кораблями, що перебувають в такому стані, так само і з тими, хто пересичується: бо там ані тиша моря, ані мистецтво керманича, ані велика кількість моряків, ані належне спорядження, ані сприятлива пора року, ні щось інше не приносить користі кораблю в такому стані», – процитував митрополит святителя Іоана Золотоустого.
Владика Епіфаній наголосив, що протилежна цій пристрасті християнська чеснота – стриманість.
Він додав, що мета посту – не заборонити, а стримати, упокорити тіло, пристрасті, вивільнити дух з полону тілесних проблем й турбот.
«Люди доволі багато часу витрачають на піклування про тіло, щоби воно мало заспокоєння у відпочинку та сні, насичене їжею і питтям, було здоровим. Але часом гріх спонукає людину турбуватися про все це надмірно, водночас відвертаючи увагу від потреб душі. Але хіба душа наша не потребує уваги, хіба вона – лише служниця тіла? Зовсім ні, бо насправді – це душа животворить тіло, це вона має розум, волю і почуття, які наповнюють життя тіла змістом, що перевершує мить сьогодення та сягає безкінечного майбутнього, бо душа прагне вічного», – зауважив митрополит Епіфаній.
«Тож сприймайте тлінну їжу так, як належить її сприймати – як поживу для тіла, не робіть з неї культ. Постуйте тілесно задля полегшення постування духовного, утримання від сварок і зла, гріха й зневіри, відчаю й гніву – заради корисної поживи духовної», – закликав владика Епіфаній.
