Священник ПЦУ Іван Рибарук, парох села Криворівня, не лише може похвалитися двома книжками, а й премією Літературного фестивалю «Покрова» імені Тараса Мельничука. Проте сприймати його як митця тільки через призму літератури – надто вузько. Про пароха церкви Різдва Присвятої Богородиці розповідає проект Жити з мистецтвом.
Як розповідають автори, книжки священника «Це дуже важливо…» та «Невіста Господня» – це проповіді отця Івана.
Є в отця Івана і ще одна, радше символічна, причетність до літератури. Наприкінці 80-их трохи часу він встиг попрацювати у верховинському колгоспі імені Михайла Коцюбинського.
Якщо спостерігати за поведінкою настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці під час запису інтерв’ю, то та впевненість, та легкість, з котрою він поводиться в кадрі наштовхує на думку, що випадає працювати із рок-зіркою. Проте це недивно, адже настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці доволі медійна персона, тому, сидячи в кріслі, намагається пригадати, скільки разів його знімали. І йдеться не лише про інтерв’ю, а й про документальні та художньо-документальні фільми, в котрих грав священник.
Дуже важливим є саме місце, в котрому випало бути настоятелем отцю Іванові. В Храмі Різдва Пресвятої Богородиці, чудовому зразку гуцульської дерев’яної сакральної архітектури, проводилися зйомки сцен «Тіней забутих предків». Крім того, завдяки церковному братству парафії церкву вдалося вберегти від закриття в 60-70-х роках. Для захисту від руйнації її в ті часи накрили бляхою, а вже за парохства отця Івана повернули храмові дах з ґонти.
Отець Рибарук продовжує початий курс попередніми настоятелями: не лише підтримує традиції, а й повертає Криворівні і самому храмові статус культурних осередків. Адже в тому числі й завдяки місцевим священнослужителям село перетворилося на одне з улюблених місць української інтелігенції початку XX століття, де відпочивали й працювали митці, починаючи Іваном Франком та закінчуючи Лесею Українкою. Це село стало своєрідним феноменом, що надихав та продовжує надихати творити митців всіх жанрів.
Так і зараз житло отця та його дружини, поетки Оксани Зеленчук-Рибарук часто приймає в себе митців та інтелектуалів не лише локальних та вітчизняних, а й з інших країн. І в проповідях та розмовах з настоятелем відчувається вплив цього мистецького середовища.
Окремо варто згадати й про Криворівнянську ікону Божої Матері «Втілення творчих задумів». Ця Покровителька Гуцульщини має допомагати та сприяти творчим людям, котрих зовсім не бракує в цьому краї.
«І першим місцем життя Христа знову стає глибинка. Не центр – Єрусалим і околиці, а глибинка, де є чистота і щирість», – каже отець Іван у одній зі своїх проповідей. І в цьому він так само намагається наслідувати Ісуса, докладаючи зусиль до того, аби невелике карпатське село не просто повертало собі минулу славу, а ставало потужним культурним та духовним центром для найбільшої країни Європи.
