УПЦ МП просуває ідею, що без волі єпископа як керівника єпархії громада не може нічого вирішувати. По-суті, це російська модель державно-церковних відносин. Тобто фактично Московський Патріархат в Україні відмовляється жити за законами України, а хоче жити за російськими законами. Таку думку висловив релігієзнавець Дмитро Горєвой в матеріалі на Радіо Свобода.
Розмірковуючи на тему переходу парафій, автор зазначає, що ПЦУ застосовує принцип громадоцентричності, коли центром Церкви є саме громада з її Літургією.
“Такий принцип більше відповідає автентичному, ранньохристиянському способу життя. До того ж, громадоцентричність більше відповідає демократичним принципам”, – зазначає Горєвой.
За його словами, між світоглядами УПЦ МП і ПЦУ глибока прірва. Якщо перші орієнтуються на інституції, то другі на громади. Для одних церква – це франшиза, а для інших – зібрання вірних. Це пояснює, чому в МП більше храмів, а на боці ПЦУ суспільна довіра. Бо для одних важлива інфраструктура, а для інших репутація, зазначає автор.
“Українське законодавство громадоцентричне. Воно розглядає громаду як автономну одиницю, як окрему юридичну особу, яка має зв’язки з єпархією суто у богослужбових та канонічних питаннях. І серед очільників Церков навіть іноді лунає думка, що варто би було надати церкві, як такій, статус юридичної особи. Бо наразі кожна церква, що ПЦУ, що УГКЦ чи УПЦ МП, з юридичної точки зору це конгломерат тисяч окремих юридичних осіб, яких об’єднує лише згадка у власних статутах про приналежність до тієї чи іншої юрисдикції. Проте, з точки зору цивільно-правових відносин, це повністю самостійні юридичні особи.
Так ось, усі ці переходи парафій чітко вкладаються у рамки українського законодавства, за яким громада сама вирішує під чиєю юрисдикцією здійснювати своє духовне служіння.
Натомість УПЦ (МП) просуває ідею того, що без волі єпископа, як керівника єпархії, громада не може нічого вирішувати. По-суті, це є російська модель державно-церковних відносин. Там є поняття «централізованої релігійної організації», до складу якої входять місцеві релігійні організації. Тобто фактично Московський патріархат в Україні відмовляється жити за законами України, а хоче жити за російськими законами. І це все при тому, що український закон більше відповідає самому духу і суті громади, як зібранню вірних навколо Христа”, – пише автор.
