Андріївську церкву на Подолі відкриють для відвідувачів в кінці року. Будівля четвертий рік на реставрації, і зараз роботи вже на фінальній стадії, пише Сегодня.
За легендою, на Андріївській церкві немає дзвіниці, бо храм побудований над підземною річкою. Вібрації від дзвонів могли б зруйнувати фундамент, а вода б залила Поділ.
За іншим переказом, під церквою – ціле море.
Але насправді тут б’ють підземні джерела, і через них легендарний київський храм від середини 18 століття, коли його збудували, постійно ремонтують.
“Андріївський пагорб зсередини просочений ґрунтовими водами, які буквально розмивають його. Ремонтно-реставраційні роботи 2015 року почалися саме із зміцнення проблемного Андріївського пагорба і тепер можемо констатувати, що фізичному існуванню Андріївської церкви вже нічого не загрожує, пагорб є стійким”, – каже Ігор Нетудихаткін, завідувач сектором Музей “Андріївська церква” наіцонального заповідника “Софія Київська”.
А дзвіниці немає, тому що Андріївську церкву спочатку будували як придворний храм, на службу в якому збиралися кілька разів на рік.
“Андріївська церква розрахована на невелику кількість людей до 50. Оскільки не було приходу і не було необхідності щоденними дзвонами скликати вірян на богослужіння”, – говорить Ігор Нетудихаткін.
Архітектор Андріївської церкви – російський архітектор італійського походження Бартоломео Растреллі – жодного разу не був у Києві – ескізи створював заочно. Реставратори довго відмивали всі фрески та ікони від кіптяви і пилу, зараз приводять до ладу іконостас і обробку.
Ікона “Таємна вечеря” – теж на реконструкції. І саме з нею пов’язана ще одна тутешня легенда.
“Навіть у київських путівниках дорадянських писали про те, що ніби автором цього полотна є видатний італійський художник Леонардо да Вінчі. Виявилося, що автором її є Олексій Антропов”, – говорить Ігор Нетудихаткін.
Андріївську церкву реставруватимуть до кінця року. Зараз для туристів відкритий лише оглядовий майданчик. Хоча храм і передали у користування Вселенського Патріархату (рішенням уряду від 28 листопада 2018 року), він залишиться музеєм у власності Національного заповідника “Софія Київська”.
