Парафіяни і священник ПЦУ у Діловому розповіли Релігійній правді, як приймали Свято-Успенський храм після звільнення його від представників РПЦ в Україні (УПЦ МП).
Ще місяць тому у цьому закарпатському селі вирували пристрасті навколо храму – представники РПЦвУ відмовлялись виконувати рішення суду і передавати ключі від храму громаді ПЦУ, а поліція вишикувалась перед входом, заважаючи проходу представників ПЦУ.
За словами священника громади ПЦУ Івана Андращука, пізніше з’ясувалося, що правоохоронці тоді не займали чиюсь сторону, а лише намагалися завадити силовому конфлікту.
«Там була повна церква людей, і чужих було багато, і монахів з Хустської єпархії МП… то якби допустили, люди билися б, і була б погана справа», – зауважив отець Іван.
Він пояснив, що тоді громада ПЦУ ще не могла так просто зайти до храму, оскільки потрібно було дотриматися усіх термінів і процедур. Представники РПЦвУ мали час до 22 січня, щоб передати храм і все майно громаді ПЦУ, але не зробили цього. Їм ще раз нагадали про необхідність добровільного виконання рішення суду, після чого 5 лютого відбулося «примусове виконання дій».
«Було багато поліції, працівники СБУ і представники виконавчої влади з Рахова, були заступники голови, були свідки. Вже зайшли на територію. З нашого боку голова громади Юрій Дячук, з боку позивача Майора (екснастоятель храму, – ред.) був адвокат», – розповів священник.
- Читайте також: У Сараті до ПЦУ позивається вчитель від УПЦ МП, який “заснував” громаду у 4 роки – Шіман
Але і на цей раз у РПЦвУ спробували відтермінувати невідворотне. Позивачем проти парафії ПЦУ був священник Іван Майор, і саме його суд зобов’язав передати вірянам ключі від храму. Однак вже більше місяця його у селі не бачили.
Як зауважив голова громади ПЦУ Юрій Дячук, Хустська єпархія РПЦвУ замінила Майора іншим священником, ймовірно, сподіваючись на затягування передачі храму вірянам ПЦУ. Але марно.
«Виконавча служба робила свою справу. Ключів не було, ми не змогли зайти через головні двері до храму, то зайшли через бокові», – розповів Юрій Іванович.
Священник Іван додав, що храм був у жахливому стані, адже останні місяці тут постійно жили місцеві «захисники» УПЦ МП.
«Там люди жили 2-3 місяці – і ночували, і їли… там таке зробили з храму, що жах. Ми цілий день прибирали після них», – повідомив ієрей.
На жаль, у Діловому сталася така сама неприємна ситуація, як раніше у хмельницькому селі Галузинці, де віряни ПЦУ, зайшовши до храму, виявили зникнення дороговартісного євхаристійного набору.
«Багато цінного з речей зникло. Чаші, плащаниця, багато старовинних ікон, дорогоцінні хрести, що по 1,5 тисяч доларів коштували. Залишили все нецінне, хрести дерев’яні старенькі», – розповів отець Іван.
- Читайте також: «Сльози радості на очах». Як віряни вперше за 2 роки зайшли у захоплений священником МП храм
Юрій Іванович, який був головою релігійної громади, ще коли тут був Московський Патріархат, підтвердив цю інформацію, вказавши ще на зникнення старовинного Євангелія.
Прибравши храм, цієї неділі віряни відслужили у ньому першу літургію після довготривалої перерви. «Два роки храм був заблокований. У неділю була перша служба у храмі, то всі люди плакали», – поділився Юрій Іванович.
«Люди радіють дуже, бо два роки були виснажливі. Коли 5 січня перекривали дорогу, то боялися, що все зачинять, що ніхто не почує, і рішення суду не буде здійснено. А тепер люди дуже раді, дякують Богу, що все так сталося», – додав священник Іван.
Примітно, що селяни, які блокували храм, недружньо ставляться не лише до вірян ПЦУ, але й до іншої громади МП, яка є у Діловому. За чутками, вони відмовляються приєднуватись до них, а бажають служити у їхньому храмі почергово.
«У селі є ще одна церква МП. І вона недалеко, люди мають можливість через річку дійти. Розповідають, що вже підходили до того священника Сергія, щоб служити почергово. Але священник каже, навіщо? Чому разом не служити? Але вони не захотіли. Хочуть бути окремою парафією», – розповів отець Іван.
Священник ПЦУ також закликає місцевих вірян до храму: «Ми не маємо ніякої злоби на людей, тому що ми всі – християни. І чекаємо на людей, тобто ніхто двері не зачиняє, ніхто не виганяє. Є можливість ходити – ходіть».