У Тернополі попрощалися з молодшим сержантом 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” Іваном Дедюхом.
Провести в останню путь земляка, який поклав життя, захищаючи Україну від російського агресора та його поплічників, прийшли представники влади, рідні, друзі та тернополяни. Прощання з Героєм відбулося 1 липня на Театральному майдані міста, повідомляє Тернопільська єпархія ПЦУ.
Чин похорону загиблого на Донбасі Героя звершив архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор у співслужінні єпископа УГКЦ Теодора та кліриків єпархій.
Владика Нестор звернувся до присутніх на головній площі Тернополя і всіх, хто знав, любив і надалі любитиме і пам’ятатиме воїна Івана.
“Шість років тому на українські землі увірвався агресор, який прийшов, щоб знищити нашу державу. Тоді здавалося, що ніщо не може протистояти такій великій військовій машині, як російська армія, особливо армія українська, яку старанно нищили останні десятиліття перед тим. Але Господь, який береже і захищає український народ, дав нашим людям, нашим небайдужим громадянам отой дух, який зміг протистояти і імперській машині, і їхній зброї і міці. І ті небайдужі щирі українці, мужні воїни вирушили на схід, щоб протистояти агресору.
Протягом цих шести років ми, на жаль, не раз уже зустрічали у Тернополі воїнів, які віддажи своє життя за Україну. Щоразу це страшна трагедія, оскільки обірвалося життя людини – життя того, хто всім своїм серцем любив Україну, хто боровся за неї до останнього, хто душу віддав за Батьківщину. Але, напевно, всі ці жертви, всі загиблі на сході воїни є тими цеглинками, з яких будується справжня українська держава. Господь, попустивши цю війну для нас, дав нам змогу відчути, що означає для нас Україна і що ми готові для неї зробити.
На жаль, останнє століття в людях утвердилася байдужість до всього, що виходить за межі безпосередньо особистих інтересів, і все, що робиться за стінами власного дому, більшості зазвичай не стосується. Слава Богу, що у нас є багато небайдужих воїнів, які відстоюють нашу Державу. Так, борючись за неї, вони гинуть, але віримо, що їхня любов, їхня вірність Україні, яка запалює серця інших так само любими Україну, боротись за неї, відстоювати її.
Вони помирають як Герої. Як Герой загинув і Іван Дедюх, який щиро любив Україну і віддав за неї найдорожче – своє життя. Але для нас як християн його життя не завершилося. Хоча тілесно він не з нами, але душею перед престолом Божим він молиться за Україну, за те, щоб ця війна швидше закінчилася нашою перемогою, молиться за всіх тих, кого він тут залишив: за рідних, за бойових побратимів, за друзів, за своїх земляків, за весь наш український народ.
Нехай господь оселить його в оселях праведних, а подвиг, боротьба, жертовність воїна Івана хай запалюють в нас любов до України, нашого народу, щоб кожен українець також був готовий боротися за свою державу до останнього. Бо лише з такої боротьби народжується справжній народ. Вічная йому пам’ять!”
