Сьогодні, 30 листопада, вшановують пам’ять апостола Андрія Першозваного за новим календарем.
Хоробрий (від грець ἀνδρεία – хоробрість) – таке значення імені святого апостола Андрія. Згідно з Новим Завітом, він був першим із 12 апостолів, кого Господь Ісус Христос покликав до служіння, тому в православній традиції його називають Протоклітом (грец. Πρωτόκλητος) – Першозваним, розповідають в ПЦУ.
Він народився між 5 і 10 роками після Різдва Христового у місті Вифсаїда в Галілеї. Його батьками були Іона та Йоанна. Андрій та його брат Симон (якого пізніше Спаситель назвав Петром) були звичайними рибалками на Тиверіадському озері, тож, коли Христос покликав братів слідувати за Собою, Він сказав, що зробить їх «ловцями людей» (Мф. 4: 19).
Святий Андрій не мав власної родини, цікавився духовними питаннями, тому, коли Іоан Предтеча, Хреститель Господній, проповідував на берегах Йордану, святий Андрій пішов за ним, сподіваючись знайти в нього відповіді на свої питання. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді й розпочався шлях Андрія як учня Господнього.
Він віддано слідував за Господом протягом усього Його земного життя, а після воскресіння Христового разом з іншими апостолами-учнями прийняв Духа Святого. І за жеребом для проповіді отримав багато різних країн, серед яких були Віфінійські і Пропонтидські, з Халкидоном і Візантієм, Фракією і Македонією, що тягнуться до самого Чорного моря і Дунаю. Дійшов він з проповіддю аж до Скіфії і земель, на яких пізніше постане і наша Русь-Україна – до Криму, північного Причорноморʼя та Подніпровʼя. Сучасні дослідники дійшли висновку, що святий апостол Андрій мандрував Скіфією впродовж від 10 до 20 років. Було це у другій половині І століття після Різдва Христового.
За Переданням, завершуючи свою місію, апостол дійшов до Дніпра та пристав біля Київських гір, де пророкував, що на них засяє благодать Божа та з’явиться велике місто із багатьма церквами. Його пророцтво справдилося, адже на цих горах пізніше виріс золотоверхий Київ.
Київський Собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після років гонінь, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У Соборній Постанові сказано: «Святий Апостол Андрій – перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол».
Наші попередники здавна шанували великого апостола. Відомо, що молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод (1030 – 1093), у хрещенні отримав ім’я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. Дочка Всеволода, Іоанна спеціально відвідувала Константинополь, щоб зібрати відомості про місію апостола на наші землі. Як стверджують дослідники, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс апостола Андрія – його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст. А на тому місці, де апостол поставив перший хрест, у 1212 році споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
Багато знущань, мук і скорбот зазнавав святий Андрій від язичників протягом усього свого життєвого шляху, але він невтомно ніс людям слово Боже, проповідуючи істину, звершуючи чудеса і засновуючи християнські церкви. Останнім місцем, куди прийшов святий апостол і де прийняв свою мученицьку смерть, стало грецьке місто Патри. Там його розіп’яли на хресті, який мав вигляд літери «X». Тому і до нашого часу такий хрест називається «андріївським».
