Називати кожен щорічний військовий парад парадом «Великой Победы» – це путінська мода. Кремль через цей культ намагається нав‘язувати співвітчизникам і пострадянському простору ірраціональне відчуття вищості Росії над сучасною Європою. Таку думку висловив речник ПЦУ архієпископ Євстратій Зоря на своїй сторінці в Facebook.
«Досить добре відомо, що до 1965 р. ніяких особливих святкувань в СРСР з приводу перемоги над Німеччиною не відбувалося. А «Парад Победы» був взагалі один – той, який у червні 1945 р. приймав Жуков.
Навіть на 30-ліття параду не було – його замінили урочистими зборами у Кремлівському палаці з‘їздів та демонстрацією комсомольців на Красній площі. На 40-ліття – був парад «на відзначення Перемоги», але не «Парад Победы».
Називати кожен щорічний військовий парад саме так – путінська мода. Таке враження, що для нього, як реконструктора російсько-радянської імперії, кожного 9 травня знову і знову повторюють сталінсько-жуковський парад.
Можна багато говорити і писати, для чого режиму в Кремлі цей угар «Великой Победы». Але хочу зазначити тут лише кілька міркувань.
1. Насправді Путін святкує не «ту» перемогу, а якусь уявну, можливу, омріяну перемогу над узагальненим «Заходом». Адже зараз розмальовки «На Берлин!» – це не про травень 45-го, а про уособлення НИНІШНЬОЇ об’єднаної Європи.
Не маючи реальних досягнень, які би свідчили про успішність путінського проекту для Росії у його порівнянні з Європою – Кремль через культ «Великой Победы» намагається нав‘язувати співвітчизникам і пострадянському простору ірраціональне відчуття вищості Росії над НИНІШНЬОЮ Європою. Так само, як перемога над Наполеоном аж до часу кримської катастрофи давала Російській імперії домінантні відчуття.
2. «Можем повторить!» – це ще одна мета «побєдобєсія». Нав‘язування суспільству думки, що війна для Росії – це лише перемога, «на чужой земле, малой кровью». Що воювати, зокрема з Європою – «це добре», це «те саме», що було у 1940-х.
3. Реконструкторство «золотого часу» СРСР. Формування культу «Победы советского народа в Великой Отечественной войне» припало якраз на роки молодості Путіна, на час відносної стабільності та певного добробуту (особливо у порівнянні з часами при Хрущові чи після Брєжнєва). Тому нинішній кремлівський культ має на меті резонувати у покоління тодішніх піонерів-комсомольців з ностальгією про молодість і «стабільність», про «великую страну».
4. Свідоме обмеження «Победы» лише рамками «Великой Отечественной войны» має на меті вирвати її з контексту Другої Світової війни, в якій СРСР був до 1941 р. союзником Гітлера, в якій так само, як і нацистська Німеччина чи фашистська Італія – безпідставно нападав на сусідні країни і окуповував їхні території.
5. І останнє – хоч і не за значенням, але не хочеться писати більше. Кремлівське побєдобєсіє має на меті водночас заперечувати та виправдовувати окупацію половини Європи. Багато країн, захоплених нацистами у 1938-41 роках, стали свобідними ЛИШЕ через 45 років після «Великой Победы». Червоний прапор зі свастикою у 1944-45 роках в половині Європи змінив інший червоний прапор – з серпом і молотом.
Все це однак не повинно мати наслідком загальне заперечення значення перемоги над нацизмом. Хоча це і складно, особливо з огляду на вал кремлівської пропаганди, яка паразитує на Перемозі», – зазначив архієпископ.
