Визнання ПЦУ Кіпрською Церквою було довгоочікуваним і мало відбутися раніше, якщо б не епідемія коронавірусу, яка дещо сповільнила усі процеси.
Таку думку висловила у коментарі Релігійній правді Людмила Филипович, завідувач відділом історії релігії та практичного релігієзнавства Інституту філософії ім.Г.Сковороди НАНУ.
Людмила Филипович
Експерт зазначила, що це визнання не стало несподіванкою для РПЦ, оскільки у Москві все прораховано, і від Кіпру вони менше всього чекали на підтримку своєї позиції у протистоянні з Константинополем. Тим не менш, зауважила Филипович, українці можуть зарахувати собі чергову перемогу у просуванні Української Церкви на міжнародній арені, зокрема, у Вселенському Православ’ї.
Релігієзнавець наголосила, що зараз Вселенське Православ’я поляризується між двома центрами впливу – Константинополем і Москвою. І для останньої наслідки такої великої гри можуть бути вкрай серйозними.
“Складно прогонозувати, що буде далі, ажде релігійне життя в Росії дуже сильно пов’язане з політичними реаліями. Але у разі, якщо Путін буде “вічно живим”, то варто очікувати розколу Світового Православ’я. Очевидно, що зараз перейдені всі межі дипломатичних висловлювань. Я їх вичитую як дуже яскраву опозицію, неприйняття, засудження і критику [Російської Церкви]. Раніше маленькі Церкви, такі як Кіпрська або Еладська, не дозволяли собі подібних висловоювань”, – зазначила Филипович. Йдеться, зокрема, про заяву архієпископа Хризостома у відповідь на критику його рішення про визнання ПЦУ.
Вона зауважила, що зараз вимальовується тенденція на вихід Церков з-під впливу Москви, “оскільки багато того, що робить РПЦ, не вкладається у поняття “Православ’я”, і Церкви почали яскраво про це заявляти”.
За словами Филипович, у діях Московського Патріархату на зовнішній арені “абсолютно явно присутня визначальна домінанта політичного православ’я, тобто те, що підпадає під політичний інтерес Російської імперії, озвучується і переймається, а все, що виходить за рамки, блокується”.
“У МП немає окремої самостійної політики у міжнародних відносинах. Воно все підпорядковується винятково загальним політичним цілям Росії”, – наголосила експерт.
Вона зауважила, що у РПЦ звичайно є певний план дій: “Москва завжди вирізнялася своїми стратегіями, але давайте не забувати, що і Візантія, і Константинопольський Патріархат не пасли задніх. Тут ще треба подивитися, у кого ці стратегічні плани більш історичні і далекоглядні. Москва почала вибудовувати своїй плани з 15 століття, а Константинопольський Патріархат почав це робити на 10 століть раніше”.
Також Филипович висловила припущення, що наступною ПЦУ визнає Румунська Церква.
“Більше незалежним у своїх рішеннях є Румунський Патріарх. Тим більше що Україна свого часу зробила позитивний крок, створивши вікаріат на Буковині, тим самим пішла назустріч румономовним парафіям. Не всі ще питання там вирішені, вони є складними. Треба ще продовжувати вести перемовини, тому що є й українські парафії на румунській території… Україна зробила крок. І якщо буде визнання ПЦУ, то це буде відповіть Румунського Патріархату на добрі наміри Української Церкви”, – зазначила Филипович.
Вона також додала, що з Єрусалимським Патріархом ситуація є більш складною: “У нього дуже складна позиція, він увесь час перебуває у коливаннях між тим, кого підтримати. Я не скажу, що там є пряма залежність від ізраїльської зовнішньої політики, яка явно не на боці Росії, але його останні ініціативи (Амманська зустріч, – ред.) явно не на руку Вселенському Патріарху”.
Нагадаємо, 24 жовтня Предстоятель Кіпрської Церкви Хризостом пом’янув за літургією Предстоятеля Православної Церкви України митрополита Київського Епіфанія у Диптиху, на законному п’ятнадцятому місці, як це обумовлено Томосом.
Примітно, що на думку митрополита ПЦУ Олександра Драбинка, наступним визнати Українську Церкву може Єрусалим. Він нагадав, що цієї осені, “після амманського недорозуміння”, мало відбутися спільне служіння Патріархів Варфоломія та Феофіла, за яким мав поминатися в Диптиху Предстоятель Української Церкви. “Тоді карантин та коронавірус, яким захворіли члени Святогробського братства перешкодив цьому“, – зауважив митрополит.
