Проблемний законопроєкт №0931, який може стати причиною небаченої досі в Україні дискримінації, виявляється, буде проголосований без консультацій з Церквами України.
4 лютого 2020 року Верховна Рада України першим питанням затвердила Постанову про порядок денний третьої сесії ВР дев’ятого скликання. У цьому документі зафіксовано низку негативних законопроєктів, повідомляють різні інформаційні джерела, зокрема Всеукраїнський Собор, передає CREDO.
Зокрема, ця Постанова визначає, які законопроєкти потраплять на голосування протягом зимово-весняної сесії, а також фіксує правовий статус і готовність законопроєктів до розгляду в парламенті. У додатках до неї є три розділи:
- Законопроєкти, які пропонується відхилити;
- Законопроєкти, які пропонується відправити на доопрацювання;
- Законопроєкти, які пропонується включити до Порядку денного третьої сесії Верховної Ради України.
Додаток номер три має два важливі аспекти:
- питання, підготовлені до розгляду на пленарних засіданнях (тобто ті, які можуть біти винесені на голосування хоч завтра і не потребують доопрацювання або якихось додаткових процедур);
- питання, які доручається підготувати і доопрацювати для розгляду на сесії.
У першому розділі міститься лише близько 70 законопроєктів (готових до голосування), а в другому — понад 300 законопроєктів, які передбачається доопрацювати або ж якось корегувати додатково.
Тривожним є те, що законопроєкт №0931 (який обмежить свободу слова та віросповідання) міститься саме в першому розділі – “Питання, підготовлені до розгляду на пленарних засіданнях”.
Складається враження, що певні сили хочуть потай зафіксувати в порядку денному сесії, що цей закон не потребує ніяких доповнень, і винести його на голосування найближчим часом без доопрацювання пропозицій релігійних організацій.
Хронологія подій
13 листопада 2019 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини відхилив поправки до законопроєкту №0931, підготовлені Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, які захищають право вірян на право вільного вираження думки.
4 грудня 2019 року відбулася зустріч Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з президентом Зеленським, за підсумками якої єпископ Віталій Кривицький міг говорити про сподівання на співпрацю з нинішньою державною владою.
16 грудня 2019 року, під час засідання Погоджувальної ради, голова Комітету з прав людини Дмитро Лубінець попросив Голову Верховної Ради зняти законопроєкт №0931 з порядку денного найближчого засідання парламенту для повторного обговорення на Комітеті, у зв’язку з тим, що надійшло безліч звернень від Церков та громадських організацій.
17 грудня 2019 року біля Верховної Ради України та під Офісом президента України відбулася мирна акція проти прийняття законопроєкту №0931, яка об’єднала понад 2000 вірян і небайдужих громадян зі всієї України. Тоді до мітингувальників звернувся голова Комітету з прав людини Дмитро Лубінець, сказавши: “Ми запрошуємо до діалогу Раду Церков. Робота продовжується. На базі нашого Комітету ми зробимо площадку, і ми зможемо знайти те формулювання, яке абсолютно всіх влаштує”.
27 січня 2020 року відбулася зустріч ВРЦіРО з міністром культури, молоді і спорту України, представниками цього міністерства та експертами Інституту релігійної свободи, де говорилося зокрема про необхідні поправки до цього законопроєкту, а міністр Володимир Бородянський узгодив співпрацю міністерства з ВРЦіРО.
Однак, 4 лютого 2020 року, ми бачимо, що у проекті порядку денного третьої сесії Верховної Ради України ІХ скликання серед питань, підготовлених до розгляду на пленарних засіданнях, стоїть проект закону №0931 без поправок релігійної спільноти. Причому в розділі “питання, підготовлені до розгляду на пленарних засіданнях”, а не серед питаннь, які доручається підготувати і доопрацювати для розгляду на сесії.
Просимо молитися, щоб депутати мали мудрість не підтримувати у зазначеному вигляді проект закону №0931 щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського союзу.
Чому законопроєкт 0931 небезпечний для віруючих і свободи слова?
1) Вірянам і священнослужителям заборонять висловлювати осуд гомосексуалізму, ЛГБТ чи подібної гріховної поведінки поза богослужіннями, церквою, семінарією чи домашнім вихованням.
За публічну позицію віруючих громадян та батьків, які дбають про виховання своїх дітей, у цьому законопроєкті передбачено адміністративну відповідальність. Тобто будь-яка критика діяльності ЛГБТ-спільноти й аморальної поведінки прирівнюватиметься до злочину. Якщо християни, згідно зі своєю вірою, висловлять критику щодо ЛГБТ в публічному просторі — на вулиці, телебаченні, у соцмережах або на публічних заходах, — то за це на них чекають високі штрафи, від 3400 до 11900 грн.
2) Релігійні організації не зможуть відмовити представниками ЛГБТ або особам, що ведуть гріховний спосіб життя у прийнятті на роботу: до християнської школи, семінарії, релігійної спільноти на адміністративні та інші посади. Внесені до законопроєкту №0931 норми доводять ситуацію до абсурду, позбавляючи релігійні організації права відмовляти у працевлаштуванні представникам ЛГБТ чи іншим людям, які провадять спосіб життя, суперечний загальним моральним та церковним канонам. У разі відмови на Церкви чекають серйозні штрафи та покарання.
3) Уповноважений з прав людини Верховної Ради України отримує спеціальні повноваження. Його приписи в аспекті дискримінації стають обов’язковими до виконання органами влади. А штрафи за порушення антидискримінаційного законодавства стають надвисокими: до 11900 грн.
4) Занепокоєння викликає те, що задекларована у законопроєкті 0931 боротьба з дискримінацією, у разі його ухвалення, в реальності може призвести до дискримінації мільйонів віруючих громадян, обмежити основоположні і конституційно закріплені права людини на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу світогляду і віросповідання.
Саме наявні у вказаному законопроєкті виклики щодо свободи совісті, а відтак і щодо прав мільйонів віруючих громадян України, спонукали Всеукраїнську Раду Церков і релігійних організацій, яка об’єднує понад 90% релігійних організацій України, ініціювати зустріч з президентом України як гарантом прав громадян. Згадана зустріч відбулася 4 грудня 2019 року, а представники Церков отримали з боку президента України чітке підтвердження неможливості обмеження свободи совісті.
Щоб не бути в реальності дискримінаційним, “антидискримінаційний” законопроєкт повинен обов’язково містити такі застереження:
– не є дискримінацією дія чи бездіяльність особи та/або групи осіб при реалізації своїх прав на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу світогляду і віросповідання;
– не вважаються дискримінацією у сфері праці переваги при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі у разі вивільнення для засновників (учасників) і членів релігійних організацій та заснованих релігійними організаціями юридичних осіб, встановлені їхніми статутами або законами України.
