Вкрасти, загарбати, відібрати і привласнити чуже – риса сусідньої держави, яка проявилася ще в давнину і від якої неодноразово страждав наш народ. Сьогодні згадаємо про викрадену українську святиню – Вишгородську ікону Божої Матері, яку у 1155 році поцупив володимирсько-суздальський князь Андрій Боголюбський і яка досі знаходиться в росії.
Про це розповіли в ПЦУ.
Вже 867 років, як ця давня славнозвісна ікона, одна з головних святинь Руси-України, була привласнена московією шляхом злочину і брехні. Переписуючи історію і вигадуючи різні псевдопереможні міфи, росіяни навіть переназвали її по-своєму – Владімірською іконою Богоматері (від назви міста Владімір на Клязьмі, куди привіз викрадену ікону Андрій Боголюбський).
Тож слід казати правду: найбільша реліквія російської Церкви була вкрадена в Україні, під Києвом, у Вишгороді. За Переданням, ця ікона була написана святим апостолом і євангелистом Лукою в Єрусалимі й зберігалася там до V століття, після чого була перевезена до Константинополя. В 1131 році Константинопольський Патріарх подарував ікону благовірному великому князеві Київському Мстиславові Володимировичу. Цей чудотворний образ був поставлений у дівочому монастирі міста Вишгорода, біля нього відбувалися чудеса та зцілення, і багато паломників приходили вшанувати ікону Вишгородської Божої Матері.
В 1155 році син Юрія Долгорукого (якого сьогодні здебільшого знають як засновника москви), володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зруйнував частину Вишгорода та, викравши ікону Вишгородської Богородиці, вивіз її до Суздальщини. Викрадену ікону він розмістив у м. Владімір на Клязьмі (нині м. Владімір, РФ). Там вона пробула 235 років. Перед загрозою війська Тамерлана її перевезли до Москви. Довгий час святий образ зберігався у Третьяковській галереї, далі її передали РПЦ у спеціально облаштований храм.
На жаль, це лише один із багатьох прикладів крадіжки нашої історії, наших святинь, наших здобутків. Але ж попереджає Писання: “Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти” (Притч. 10: 2), “Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою” (Притч. 20: 17). Ми не забудемо свою історію, і ніяка росія не здатна її переписати чи знищити!
На засіданні Священного Синоду помісної Православної Церкви України 21 серпня 2020 року було ухвалене справедливе історичне рішення: визначити день святкування на честь Вишгородської ікони Божої Матері в день пам’яті святого благовірного великого князя Київського Мстислава Володимировича – 28 квітня – та вилучити з церковного календаря попередні три святкування (3 червня, 6 липня та 8 вересня), які були встановлені і пов’язані з московською історією (зустріч ікони та визволення від Тамерлана в 1395 році, визволення від ординського хана Ахмата в 1480 році та кримського хана Махмет-Гірея в 1521 році).
