Досі виникають суперечки щодо того, якою мовою «правильніше» звертатися до Бога, якою мовою мають звершуватися богослужіння у храмах і, врешті-решт, молитву якою мовою «краще» чує Бог? Відповідь проста – рідною! Про це написав предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній на своїй сторінці в Facebook.
«Дорогі брати і сестри, таких запитань нині, зважаючи на весь непростий шлях здобуття українським народом незалежності й збереження самоідентичності, утвердження того, що виборено такою важкою працею, досягнуто такою дорогою ціною і стількома жертвами, – виникати навіть не повинно.
Так само, й історія нашої Церкви з тисячолітнім корінням переконливо засвідчує, що в Українській Церкві повинна звучати рідна мова. І які би перешкоди й заборони для цього штучно не вигадували, істина все одно переможе.
Сам Господь наш Ісус Христос ніс слово Боже й звертався під час Свого земного життя до народу його тодішньою рідною, арамейською, мовою. Святий апостол Павло писав ще у І столітті: «Так i ви, якщо промовляєте язиком незрозумiлi слова, то як зрозумiють, що ви говорите? Ви будете говорити на вiтер… Коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним… В церквi хочу краще п’ять слiв сказати розумом моїм, щоб i iнших наставити, нiж тисячi слiв незнайомою мовою» (1 Кор. 14: 9, 14, 19).
Бо рідна мова – ніби душа народу. Душа, яка зберігає й передає усю пам’ять, здобутки, історію, традиції. І тому вона має жити і в Церкві: рідна мова – у рідній Церкві. Саме вона надає розуміння. Без рідної мови у богослужінні, проповіді, спілкуванні Церква для народу стає чужою, далекою, незрозумілою, відстороненою. Чи не цього добивалися всі ті імперські завойовники, які нищили українські храми, палили літературу, забороняли нашу мову, принижували її, називали «базарною» і «негідною» звучати під час богослужінь?
«Відсутність живої української мови в Церкві – це грабунок вірних. Це як приготовити щедрий бенкет для голодних, – і тільки показати його їм, але не дати насититися голодному!.. Дайте рідну українську мову в Церкву – і Дух Святий огорне її, як мати дитину, і Церква оживе й розцвіте, немов та троянда травнева, і стане живою та милою!» – так писав митрополит Іларіон (Огієнко), видатний ієрарх, мовознавець, громадський діяч, унікальна постать в історії Української Православної Церкви.
З Божої ласки ми сьогодні радіємо з того, що маємо можливість молитися в рідній Українській Церкві рідною мовою. Як довго ми йшли до цього… Але вибороли, віднайшли свій живий і правдивий шлях до Бога, а тому не маємо права його втратити. Прославляймо нашого Господа як вірні й свідомі діти рідної Церкви!» – зазначив предстоятель.
