У Канаді християнські служителі будинку для невиліковно хворих виступили проти офіційно впроваджуваної «лікарняної допомоги у самогубстві» (евтаназії). Проте влада примусила закрити притулок, позбавивши його бюджетного фінансування.
Про це повідомляє “Слово про слово” з посиланням на catholicnewsagency.
Хоспіс в містечку Дельта (провінція Британська Колумбія, Канада) розпускає весь персонал і закриває заклад в найближчий місяць, оскільки влада позбавила притулок фінансування і ліцензії через неприйняття евтаназії. У хоспісі всього 10 ліжок. Він розташований недалеко від лікарні (їхати хвилину), в якій вже офіційно проводяться клінічні вбивства.
Минулого року Товариство хоспісів Дельти отримало офіційне повідомлення про те, що воно більше не буде отримувати 1,5 мільйона доларів від Адміністрації охорони здоров’я Фрейзера (служба державної охорони здоров’я в Британській Колумбії), а його ліцензія анулюється з лютого 2021 року. Ці дії влади пішли у відповідь на відмову службовців хоспісу брати участь в лікарняній допомозі у самогубстві та евтаназії.
Евтаназія і клінічна допомога в самогубстві були легалізовані федеральними владами Канади в червні 2016 року. Лікарні релігійних організацій не примушують проводити евтаназію, проте світські медичні установи не мають такого права. Товариство хоспісів Дельти зареєстрована саме як світська служба, хоча і заснована християнами.
«Влада явно намагається нас покарати на непокору щодо постанови уряду за мотивами совісті, – говорить Анжеліна Айрленд (Angelina Ireland), президент хоспісу Дельти, в інтерв’ю CNA. – Якщо влада вас до чогось примушує, краще відразу коритися. Якщо ви не слухаєте вони просто відключають вас від життя і руйнують благодійну службу, яку ви будували цілих 30 років. У нас всього 10 ліжок. Ми непомітні та не впливові, нас легко зламати. Ми завжди були віддані паліативній допомозі невиліковно хворих – і тому вбивства для нас неприйнятні».
«Ми служили пацієнтам 30 років, і навіть з працею придбали сучасне обладнання в останні роки, – каже благодійниця. – Тепер ми повернемося до того, з чого почали, будемо служити як раніше. Будемо надавати допомогу в нашій громаді, прямо вдома у хворих. Втративши будівлі та обладнання, ми все-таки не перестаємо бути суспільством одновірців, не припиняємо виконувати нашу місію, покладену на нас вірою».
