Пірнання в ополонку – це не українська традиція. Деякі історики пов’язують такий звичай з росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні. Про це йдеться на сторінці Православної Церкви України в Facebook.
Як зазначають, останніми роками в час святкування Хрещення Господнього активізується мода на масові пірнання в ополонку. Мотивація у кожного різна: хтось «змиває гріхи», хтось випробовує можливості свого тіла, а хтось аргументує це дотриманням «давньої української традиції».
Останнє твердження – цілком помилкове! У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було. Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували нібито «традиційних» масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього. Немає описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідження про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку. Деякі історики пов’язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму, як частини здорового способу життя.
За спостереженнями масові пірнання у воду на свято Богоявлення фактично з‘явилися у другій половині 1990-х – на початку 2000-х років. Отже цей звичай в Україні має новітнє, а не старовинне, походження.
Президент РФ Путін занурюється в ополонку на Хрещення.
Також нагадаємо, що абсолютно помилковим є судження, ніби купання у крижаній воді після водосвяття «змиває» усі гріхи. Яким чином їх можна «змити»? Хіба сам фізичний акт занурення у освячену воду, без покаяння у гріхах, може призвести до їх подолання? Жодного церковного припису для звершення такого дійства на свято Богоявлення немає. Дорога до вічного блаженного життя та спасіння лежить виключно через щире каяття у гріхах, молитву та любов до Бога і до наших ближніх. Звільнити душу від гріха може лише Господь, бачачи ваше щире покаяння та участь в Таїнствах Сповіді й Причастя.
Слід наголосити: Церква не забороняє пірнати у зимову воду, це право і вибір кожного. Але ми закликаємо не вважати цю дію церковною, пов’язаною зі святкуванням Хрещення Господнього. Хто робить такий вибір – має чинити це усвідомлено та відповідально, ретельно зважуючи всі «за» і «проти»: стан здоров’я, причини для такого вчинку, можливі наслідки, зокрема, в умовах пандемії.
Завтра, в день свята Богоявлення, Хрещення Господнього, згадаймо про суть і витоки цього свята, про спасительне значення цієї події для кожного з нас. І нехай свята вода, велика агіасма, стане для кожного на всяку правдиву користь!
