Священник Олександр (Прожегач), який понад двадцять років служить в одному з греко-католицьких храмів Мукачева, колись він мріяв стати футболістом, а тепер відкрив дитячу християнську футбольну школу, команда якої здобуває кубки й медалі на Всеукраїнських змаганнях. Про це розповідає “Трибуна”.
Отець Олександр особисто тренує свою команду – він закінчив курси тренерів при Українській федерації футболу і регулярно їздить до Києва підвищувати кваліфікацію. А ще мріє створити в рідному Мукачеві футбольну академію.
“Наша християнська футбольна школа “Синай” була заснована 12 років тому. По суботах я при нашому храмі навчав дітей Божого слова – це називається катехізація (дітки готувалися до першого Святого Причастя). У мене навчалися дівчатка і хлопчики, і після занять вони всі разом ходили гратися м’ячем. Якось запитали мене, чи не хочу і я з ними піти. Дуже добре пам’ятаю той день. Ми пішли на занедбаний спортивний майданчик і там грали в м’яча. Потім діточки почали щотижня мене запрошувати, коли мав вільний час. Так ми й грали тривалий час, і біля нас почали збиратися інші діти. Серед них були ті, хто дуже хотів грати у футбол, але не потрапив у футбольні команди Мукачева, бо не пройшов відбору. У ті часи в нашому місті вже діяло кілька дитячих команд. Коли діток назбиралося чимало, вони попросили: “А давайте з кимось зіграємо”. Отак ми й почали займатися футболом. Все почалося з одного м’яча, який придбали діти за спільні кошти. Згодом до нас почало сходитися дуже багато дітей, які почули про нас”, – розповідає священник.
У школі виховується 30 дітей, але, за словами священника, якби було достатньо коштів, було б удвічі більше.
“Більше дітей – більше тренувань, а отже, за оренду майданчика треба платити більше. Окрім тренувань, школа намагається проводити соціальну роботу, проте ми її не афішуємо. Це діти не тільки з Мукачева, а й з Ужгородського й Мукачівського районів. Серед них є з дуже бідних сімей, тому ми самі шукаємо гроші, щоб привозити їх на тренування. Багато років наша футбольна школа співпрацювала з дитячим будинком у селі Чинадієво поблизу Мукачева. Нині працюємо з бідними дітьми з багатодітних родин селища Середнє Ужгородського району. Вони – роми. Познайомилися, коли діти приходили до нас подивитися турнір. Це дуже добрі діти, вже кілька років ми надаємо їм можливість тренуватися в нашій школі. І не тільки ми, а й інші благодійні організації”, – зазначає він.
Школа має не лише спортивні, а й духовні цілі.
“Ми намагаємося навчати дітей не лише футболу, а й поваги, любові, терпеливості, прощення. Під час тренувального процесу роз’яснюємо дітям, як треба жити, поводитися, мислити, якими важливими є християнські цінності – любов, прощення, терпимість. Ми це пояснюємо дітям постійно. Але жоден священник, тренер, учитель не замінить батьків. Нині відбувається деградація інституту сім’ї, і батьки часто не виконують того, що мають виконувати щодо своїх дітей. Вони годують, одягають, вчать, але найголовніше – вони повинні виховувати, своїм прикладом показувати дітям, як треба поводитися. Наша футбольна школа – це лише допоміжна ланка, це як другорядний член речення. А підмет і присудок у вихованні дітей – це батько і мати. Звичайно, я намагаюся впливати на дитину, але якщо я скажу їй – люби, прощай, терпи, а батько вчить по-іншому, то це велике питання, кого послухає дитина, яке майбутнє в неї буде”, – вважає отець Олександр.
