В Україні восьмеро із 10 пенсіонерів перебувають за межею бідності, а від 25 до 45 відсотків громадян не можуть забезпечити своїх елементарних базових потреб. Про це зазначають єпископи УГКЦ у цьогорічному постсинодальному посланні «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому», повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Сьогодні у світі майже мільярд людей живе в умовах крайнього зубожіння, маючи на денний прожиток і своє утримання менше ніж два американських долари… Тоді як одна частина людства сягає космічних просторів у своїх технологіях, інша — видає мільярди на смертоносну зброю, майже 800 мільйонів людей — а це близько 10 відсотків населення Землі! — стають жертвами постійного недоїдання і голодної смерті», – пишуть єпископи, посилаючись на повідомлення міжнародних гуманітарних організацій.
Владики висловлюють занепокоєння тим, що в багатьох розвинених країнах щоденно викидаються на смітники сотні тисяч тонн продуктів, які могли б порятувати життя тих, хто голодує. За їхніми словами, разом із цією їжею на смітники історії і на маргінеси людської спільноти викидаються, як непотріб, живі людські істоти й долі.
Як йдеться в документі, в Україні вісім із 10 пенсіонерів перебувають за межею бідності. За різними оцінками, від 25 до 45 відсотків громадян нашої держави не можуть забезпечити своїх елементарних базових потреб. Незважаючи на деяке збільшення рівня оплати праці, в Україні спостерігається таке явище, як бідність тих, хто працює.
«Тож попри те, що ми отримали від Бога величезний природний, економічний і людський потенціал, більшість населення нашої країни — через тривалу недолугу політику можновладців і непослідовність у реформах — приречена на животіння», – йдеться у посланні.
Серед причин тривожного і важкого життя українців єпископи УГКЦ називають і кризу в Україні, спричинену російською агресією на Сході України.
Вказавши на прояви разючої убогості в нашій країні, владики пропонують способи зміни ситуації на краще. Починати, за їх словами, слід із подолання голоду навколо нас, «адже мільйони поруч із нами живуть і сьогодні в тіні цього повільного голодного вмирання, — мовчазні, позбавлені гідності, уваги, співчуття, допомоги і розуміння». Їхнє горе, на переконання Синоду Єпископів УГКЦ, придушене нашою нечутливістю і бездіяльністю, стає ще більше кричущим і нестерпним. Бо байдужість убиває!
Крім того, владики вважають, що український народ має у світі особливу місію допомогти голодуючим. Адже наша пам’ять про Голодомори накладає на нас відповідальність, не лише перед померлими, а й перед сучасниками, які сьогодні на очах в усього світу приречені на подібні муки і страждання, що їх зазнавали наші брати і сестри майже століття тому.
«Можливо, наш народ, пройшовши такі страшні випробування, має від Бога особливу місію і завдання пробуджувати сумління людства та поодиноких осіб, щоб вони перейнялися ганебним явищем голоду у світі і робили все, аби усунути ці страждання слабких та незахищених братів і сестер, ставши їхнім голосом і простягнувши їм помічну, солідарну руку», – пишуть архиєреї у постсинодальному посланні.
Так, як багатостраждальний єврейський народ, переживши жахіття Голокосту, став запобіжником для грішного людства перед повторенням подібних злочинів, так само український народ, зазнавши досвіду винищення голодом, мав би слугувати у світі голосом сумління, яке взиває до порятунку тих, хто недоїдає та голодує, і промотором активних дій задля усунення лиха голоду з лиця Землі.
«Це має стати нашою консолідованою і наполегливою дією, усіх — держави, громадськості, Церков, кожного українця і кожної українки, для кого святою є власна історія, доля країни і пам’ять про загиблих. І це було б нашою найкращою даниною пам’яті мільйонам жертв Голодоморів і нашим дійовим внеском у преображення нинішнього людства: “Пам’ятаючи Голодомор — рятуємо від голоду сьогодні”», – йдеться у посланні.
