Єгипетський юнак увірував у Христа після того, як його батько був по-звірячому вбитий ісламістами, які примушували його відректися від Христа і прийняти іслам, але отримали відмову. Про це повідомляє “Седмиця” з посиланням на “Сhristianpost”.
Сімнадцятирічний Маркос (Marqos) заявив в інтерв’ю Open Doors USA що всього кілька років тому його рідні та близькі жили в мирі й добросусідстві зі своїми сусідами-мусульманами в Ель-Аріш, адміністративному центрі й найбільшому прибережному місті провінції Північний Синай у Республіці Єгипет, в 340 км на північний схід від Каїра, з населенням близько 142 тисяч чоловік.
Багхат (Baghat), батько Маркоса, працював ветеринаром.
Давній і традиційний мирний життєвий уклад міста було зруйновано після того, як його заполонили біженці з Палестини, які сповідують радикальний варіант ісламу. Файзов (Fawziya), мати Маркоса, згадує, що приїжджі ісламські фанатики відразу ж почали залякувати місцевих християн, поширювати всілякі заклики й маніфести, розклеювати листівки, в яких християнам ставили ультиматум: або покинути місто, або готуватися до смерті.
На початку 2017 року фанатики почали приводити свої погрози у виконання. У недільний ранок Багхат відправився на службу в храм, а потім на роботу у свою ветеринарну клініку, що належить одному з його мусульманських друзів. Господь уберіг його сина Маркоса та дружину Файзов від присутності при трагедії, і вони дізналися її подробиці від одного з мусульманських друзів, який був її очевидцем.
«Один зі сльозами повідав нам, що в клініку увірвалися двоє людей у масках, схопили батька та виволокли надвір, – згадує Маркос. – Вони змусили його стати на коліна на вулиці, приставили пістолети до голови і зажадали прийняти іслам. Він повів головою на знак відмови, і вони застрелили його. Коли я дізнався, що він убитий, я не міг навіть піти в морг за його тілом, оскільки там мене чекала смерть».
До цієї трагедії Маркос мало цікавився християнською вірою батька. Але батьківська непохитна твердість перед обличчям смерті спонукала Маркоса звернутися до слова Іісуса.
«Я пишався і пишаюся своїм батьком, не зрадив віру заради збереження життя, – говорить Маркос. – Я не міг не зацікавитися тією могутньою силою, яку дала йому Христова віра. Коли батько ще був живий, він прокидався о 5 годині вранці, щоб вивчати Біблію і молитися. Ця невпинна робота душі, звичайно ж, сприяла зміцненню його віри. Мученицька смерть батька за Іісуса змусила мене звернутися до пошуку істини Христової».
