Суд Єкатеринбурзької єпархії РПЦ на засіданні 10 вересня цілком передбачувано відлучив від Церкви о. Сергія (Романова) – засновника і духівника Середньоуральского монастиря, лідера “царебожників”, який впав в опалу на тлі “коронавірусної спокуси” в квітні нинішнього року. Цей же суд на початку липня вже позбавив о. Сергія священного сану схиігумена, пише оглядач Андрій Солдатов у статті для Нової газети.
Тоді, як і зараз, номінально проводилися три засідання, на яких підсудний не був присутнім. Православне канонічне право дозволяє виносити заочний вирок тільки з третього разу. Правда, коли о. Сергія позбавляли сану, відстань між засіданнями була адекватною – півмісяця, тиждень… Підсудному ніби давали час підготуватися, зібрати документи, привести свідків. Зараз все вирішили за лічені дні: перше засідання – 7 вересня, друге – 9-го і підсумкове – 10-го. Невже на єпархіальний суд чиниться зовнішній тиск, що змушує його так поспішати?..
Голова церковного суду Єкатеринбурзької єпархії протоієрей Микола Малета. Фото: Донат Сорокін / ТАСС
Світська влада і, зокрема, правоохоронні органи вже не раз подавали сигнали, що вони готові радикально вирішити проблему Середньоуральського монастиря, який стає всеросійським центром тяжіння церковної, а почасти вже й політичної опозиції.
Сам старець заявив, що готовий сидіти в монастирі до смерті і, якщо треба, прийняти мучениченство, його підтримали приблизно 150 черниць. Серед пастви о. Сергія – готові “встати під рушницю” ветерани Донбасу, військові пенсіонери (наприклад, полковник Квачков), православні батьківські комітети і ціла “Служба духовної безпеки” з Москви. Не слід забувати про знаменитостей, яких чимало серед духовних чад Среднеуральского старця, – від зірок естради та спорту до офіцерів спецслужб і кримінальних авторитетів.
З ініціативи центру з протидії екстремізму ГУ МВС по Свердловській області на о. Сергія вже наклали два штрафи за “заклики до екстремістської діяльності” і “поширення недостовірної інформації”. Центру “Е” найбільше не сподобалися його заклики не підкорятися вказівкам влади про закриття храмів під час пандемії. Вказуючи, що храми ще ніколи не закривалися у такій кількості за наказом самої ж церковної влади, Сергій побачив у цьому ознаку наближення царства антихриста і показник “рівня падіння” Московської патріархії.
Фото: РИА Новости
Сергій не визнає церковні покарання, тому що вважає єпископів “відпалих від православ’я”. Уже кілька разів старець викривав Патріарха Кирила і свого єпархіального митрополита, якого також звуть Кирило, у єресях екуменізму, папізму і модернізму.
Результат сутички “глибинного православ’я”, що збирається навколо харизматичних фігур типу Сергія (Романова), і офіційної церковної ієрархії, неочевидний. Російська релігійна традиція рясніє прикладами, коли непослух і народна релігійна стихія мали успіх. Багато в чому на цьому засновані рухи старообрядництва і духовного християнства (христовірів, духоборів, молокан тощо.), які охопили Росію в XVIII-XIX ст. і підточили основи Романівської імперії.
Крім того, в російській православній традиції велику роль відіграють старці, а саме уральський схимник проголошує себе наступником традиції лаврського архімандрита Кирила (Павлова) і старця Миколи Гур’янова з острова Заліт, які недавно залишили цей світ. Певні “документальні” підстави для такої наступності у нього є.
Очевидно, повністю відрікшись від Сергія і його прихильників, РПЦ тепер передає їх до рук світського правосуддя.
Фото: Донат Сорокін / ТАСС
Головним напрямком атаки на середньоуральців з цього боку найближчим часом стануть звинувачення у катуванні дітей в монастирських притулках і скитах. Безумовно, підстави для таких звинувачень є. Але йдеться про майже звичайну практику в сучасних російських церковних установах для сиріт. І Середньоуральський монастир був далеко не найжахливішим (наприклад, куди більш скандальну справу Боголюбського монастиря під Володимиром благополучно зам’яли кілька років тому).
Інший напрямок атаки – звинувачення в екстремізмі, тим більше його визначення в російських законах страждає гігантською правовою невизначеністю, де все вирішує “правильно” проведена експертиза.
Схоже, о. Сергій, який володіє великим міліцейським і тюремним досвідом, – реально міцний горішок для Московської патріархії. Своїми силами вона з ним не впорається. А ось чи прийде на допомогу державна репресивна машина – питання, рішення якого залежить від стану церковно-державних відносин на найвищому рівні.
